В окремихвипадках найманих робітників залучають до надурочних робіт. Чи поширюється данеправило на жінку, що має 1-річну дитину?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Працедавець є одним з найвизначніших суб’єктівтрудових правовідносин. Дана теза пояснюється тим, що така особа, спираючись натрудовий договір, надає безпечну таздорову роботу різним трудівникам, які хочуть працювати заради істотного покращенняекономічного розвитку демократичної України та значимого зростання матеріальногодобробуту її чесного народу.
Правовий статус, яким володіє працедавець,будучи дуже багатогранним, передбачає права, гарантовані йому, а також обов’язки,покладені на нього. Зокрема, як закріплено ч. 2 ст. 62 КЗпП України, така особаможе застосувати надурочні роботи тількиу виняткових випадках, що в свою чергу визначені даним законом та іншими нормативно-правовими актами.
Але треба пам’ятати про те, що даномуправилу властиві значимі винятки, невичерпний перелік яких в свою чергу вміщуютьв собі відповідні закони. Вказаній думці притаманне своє обгрунтовуюче пояснення.
Ефективна діяльність вітчизняних органівдержавної влади спрямовується на високоякісне утвердження всіляких за своїм змістомлюдських цінностей, що в свою чергу отримали абсолютне визнання вцивілізованому суспільстві. До переліку останніх, належать: сім’я, дитинство,материнство й батьківство, про що передбачено ч. 3 ст. 51 Конституції України.
Чіткийта недвозначний зміст вказаної норми в частині суб’єктного складу найманихпрацівників, яких не можна залучати до надурочних робіт, отримав відповіднуконкретизацію в іншому законі. Як це розуміти?
Національним законодавством передбаченобезпосередні вказівки про те, що окремих працівників працедавець не можезалучати до надурочних робіт. Зокрема у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 63, а такожч. 1 ст. 176 КЗпП України, одними з таких осіб є жінки, що мають дітей віком до3-ох років.
Таким чином, національне законодавствозабороняє працедавцеві вчиняти відповідні діяння, які за своєю сутністю єаморальними і/чи неправомірними. Наприклад, вищезазначений учасник трудовихвідносин не може застосувати надурочні роботи до відповідних працівників,одним з яких в свою чергу є жінка, що має однорічну дитину.