Окремі питання юридичних підстав надурочних робіт

     Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночасгарантує працедавцю різні за своїм змістом права, яким властивий майновий чиособистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказанаособа застосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхіднимидля виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою усунення простою скупченнявантажів в пунктах призначення? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)). 

    Правовий статус, який чинне законодавствосуверенної України гарантує суб’єктам, які працюють за строковим чибезстроковим трудовим договором, охоплює різніправа, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними. Вказаніможливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу згаданихосіб, а й їх гідний розвиток, як свобідних особистостей.  

    Право на працю визнається одним з головнихсоціально-економічних прав. Така можливість отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вищевказаноїнорми в частині встановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності якихпрацедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовоюсуттю є надурочними, отримав належну конкретизацію у відповідних законах. Що цеозначає?  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудовихправовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносинвикористовує найману працю, яка, будучи виконаноюза трудовим договором вмілими та чесними особами, водночасприносить істотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу,який стає згуртованим та порядним. 

     Вітчизняне законодавство гарантує працедавцюрізні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистийнемайновий характер.  Зокрема згідно з п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати  надурочні роботи під час проведення заходів,які в свою чергу є необхідними для виконання всілякихнавантажувально-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усуненняпростою рухомого складу чи скупчення вантажів в пунктах відправлення тапризначення.   

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяєпрацедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать правовимнормам та моральним імперативам. Зокрема вищенаведений учасник трудовихправовідносин може застосувати надурочні роботипри проведенні заходів, які є необхідними для виконання всіляких вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущенняпростою скупчення вантажів в пунктах призначення, про що в свою чергу закріпленоюридичним правилом, охопленим п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.