Вітчизняне законодавство,охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночас гарантує працедавцюрізні за своїм змістом права, яким властивий майновий чи особистий немайновийхарактер. Виникає природне запитання: чи може вказана особа застосувати надурочніроботи при проведенні заходів, які є необхідними для виконаннявантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення простою рухомого складу впунктах відправлення?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Правовий статус, який чинне законодавствосуверенної України гарантує суб’єктам, які працюють за строковим чибезстроковим трудовим договором, охоплює різніправа, окремі з яких за своєю суттю є соціально-економічними. Вказаніможливості повинні забезпечити не тільки повну економічну свободу згаданихосіб, а й їх гідний розвиток, як свобідних особистостей.
Право на працю визнається одним з головнихсоціально-економічних прав. Така можливість отримала своє закріплення в ч. 1 ст. 43 Конституції України, а також в ч. 1 ст. 2 КЗпП України.
Чіткий та недвозначний зміст вищевказаноїнорми в частині встановлення юридичних фактів, за неодмінної наявності якихпрацедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовоюсуттю є надурочними, отримав належну конкретизацію у відповідних законах. Що цеозначає?
Одним з найвизначніших суб’єктів трудовихправовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносинвикористовує найману працю, яка, будучи виконаноюза трудовим договором вмілими та чесними особами, водночасприносить істотну користь Україні, що постає як правова держава, а також її народу,який стає згуртованим та порядним.
Вітчизняне законодавство гарантує працедавцюрізні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистийнемайновий характер. Зокрема згідно з п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати надурочні роботи під час проведення заходів,які в свою чергу є необхідними для виконання всілякихнавантажувально-розвантажувальних робіт з метою недопущення або усуненняпростою рухомого складу чи скупчення вантажів в пунктах відправлення тапризначення.
Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяєпрацедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать правовимнормам та моральним імперативам. Зокрема вищенаведений учасник трудовихправовідносин може застосувати надурочні роботипри проведенні заходів, які є необхідними для виконання всіляких вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущенняпростою рухомого складу в пунктах відправлення, про що в свою чергу закріпленоюридичним правилом, охопленим п. 4 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.