Оборона країни, як одна з юридичних підстав надурочних робіт

    Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночасгарантує працедавцю різні за своєю сутністю права, яким властивий майновий чиособистий немайновий характер. Виникає природне запитання: чи може вказана особазастосувати надурочні роботи при проведенні заходів, які є необхідними дляоборони країни? 

    Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)). 

    Трудове законодавство, охоплюючи різні засвоєю сутністю правові норми, гарантує найманим працівникам правовий статус,що, будучи багатогранним, закріплює структурні елементи, одними з яких є соціально-економічніправа. Вказані можливості, отримавши належне закріплення у відповідних законах, повиннізабезпечити повну економічну свободу тих або інших фізичних осіб, а також їхгідний розвиток, як вільних особистостей. 

    

    Одним з найвизначніших соціально-економічнихправ є право на працю. Така можливість передбачена відповідниминормативно-правовими актами, зокрема ч. 1 ст. 43 Конституції України та ч. 1ст. 2 КЗпП України. 

    Чіткий та недвозначний зміст вищезазначеноїнорми в частині з’ясування юридичних фактів, за неодмінної наявності якихпрацедавець може залучати найманих працівників до робіт, що за своєю правовоюсуттю є надурочними, конкретизується відовідними законами. Як це розуміти?  

    Одним з найвизначніших суб’єктів трудовихправовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносинвикористовує найману працю, яка, будучивиконана вмілими особами, працюючих за трудовим договором, водночас приносить істотнукористь не лише незалежній та правовій Україні, а й її нескоримому ідоброчесному народу. 

   Вітчизняне законодавство гарантує працедавцюрізні за своєю суттю права, яким в свою чергу властивий майновий або особистийнемайновий характер.  Зокрема згідно з п.1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України така особа може застосувати  надурочні роботи під час проведення заходів,які в свою чергу є необхідними для оборони країни, а також відверненнягромадського або стихійного лиха, виробничої аварії та негайного усунення їхнаслідків. 

   Таким чином, вітчизняне законодавство дозволяєпрацедавцю вчиняти дії, які в свою чергу не суперечать юридичнимнормам і моральним імперативам. Зокрема вищезазначений учасник трудовихправовідносин може застосувати надурочніроботи при проведенні заходів, необхідних для оборони країни, про що закріпленоп. 1 ч. 3 ст. 62 КЗпП України.