Вітчизняне законодавство, охоплюючи різні за своєю суттю правові норми, водночаспокладає на працедавця відповідні обов’язки вчиняти певні діяння. Чи повиненвищевказаний учасник трудових відносин вести належний облік надурочних робіт кожногопрацівника, який їх виконує?
Правове регулювання вищевказаного питання відбуваєтьсяза допомогою різноманітних законів. Зокрема юридична регламентація трудовихвідносин, функціонуючих з приводу робіт понад встановлену тривалість робочогочасу, здійснюється: Головним законом Українського народу (Конституція Українивід 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі по тексту – Конституція України))та звичайними законами (Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни)).
Національне законодавство покладає на тихчи інших осіб певні обов’язки, яким в свою чергу властивий майновий абоособистий немайновий характер. Зокрема ч. 1 ст. 68 Конституції Українипередбачено юридичну норму про те, що кожен повинен неухильно додержуватисяданого закону та інших законів, не посягати на права і свободи, честь йгідність інших людей.
Чіткий та недвозначний зміст даної норми вчастині з’ясування обов’язків, покладених на працедавця в частині робіт, які засвоєю суттю є надурочними, конкретизують інші нормативно-правові акти. Що цеозначає?
Одним з найвизначніших суб’єктів трудовихправовідносин є працедавець. Зазначений учасник трудових правовідносин використовуєнайману працю, яка, будучивиконана найманими працівниками згідно з трудовим договором, водночас приноситьістотну користь не лише незалежній та правовій Україні, а й її нескоримому ідоброчесному народу.
Правовий статус, який гарантований працедавцеві,будучи багатогранним. водночас включає в себе різні за своєю юридичною суттюправа та обов’язки, яким в свою чергу властивий майновий або особистий немайновийхарактер. Зокрема ч. 2 ст. 65 КЗпП України передбачено безпосередню вказівкупро те, що вищевказана особа зобов’язана вести необхідний облік надурочнихробіт кожного працівника, що їх виконує.