Як відомо, в правотворчійсфері окремі юридичні поняття ототожнюються. Наприклад, терміни «законодавство про працю» та «трудове законодавство» вживаються якоднозначні, не тільки в теорії, а й на практиці трудового права. Виникаєприродне запитання - чи є правильним такий підхід?
Правове регулювання вищезазначеного питання відбувається за допомогою певних нормативно-правових актів. Під останніми всвою чергу треба розуміти:
1. Закони(наприклад, Кодекс законів про працю України від 10.12.1971р. № 322-VIII (надалі – КЗпП України));
2. Підзаконні акти (наприклад,Наказ Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 № 390 «Прозатвердження Порядку проведення перевірок посадовими особами Державноїінспекції України з питань праці та її територіальних органів» (надалі -Порядок)).
Крім того, вищевказані терміни можна відшукатиу відповідних роз’ясненнях, які надані відповідними центральними органамидержавної виконавчої влади в частині тих питань, які прямо чи опосередкованопов’язані з трудовим правом. В даному випадку ми маємо на увазі, наприклад:
1. Лист Міністерствапраці та соціальної політики України від 20.11.2006р. № 270/06/187-06 (надалі –Лист-1);
2. Лист Міністерствапраці та соціальної політики України від 22.11.2006р. № 309/13/133-06 (надалі –Лист-2).
Вітчизняними законодавством передбаченочітку відповідь на вищезадане запитання. Зокрема необхідно наголосити на тому, що термін«законодавство про працю» отримав своєзакріплення в законах (наприклад, ч. 1 ст. 3 й ст. 4 КЗпП України), а також впідзаконних актах (наприклад, п. 7 Порядку).
Роз’яснення,які надані центральними органами державної виконавчої влади в частині питань, змістяких в свою чергу прямо або опосередковано стосується трудового права, непередбачають істотної різниці між вказаними термінами. Наприклад, Листом-2 закріпленоюридичне поняття «трудове законодавство»,а Листом-1 - юридичне поняття «законодавствопро працю».
На моє переконання, між юридичними термінами«трудове законодавство» та «законодавство про працю» недоцільноставити знак юридичної рівності. Вказану точку зору я спробую підтвердититакими доводами.
По-перше, достатніми підставами можливоговиникнення трудових відносин є певні життєві обставини. Під останніми в своючергу треба розуміти не працю, не її процес, а інші юридичні фактори,наприклад, трудовий договір, контракт, рішення суду про поновлення працівникана роботі та ін.
По-друге, праця згідно зі своєю юридичноюсуттю є багатогранним явищем. Зокрема вона може виконуватися в різних формах,окремі з яких не потребують правового регулювання, наприклад, праця, яку особаздійснила на саму себе; праця, що особа виконалаз метою надання допомоги своїм друзям та ін.
Враховуючи вищевказані доводи, можнадійти обґрунтованого висновку, що закріплення в КЗпП України, Порядку та іншихнормативно-правових актах, а також роз’ясненнях, що надали центральні органи державної виконавчої влади, юридичного поняття «законодавство про працю» є недоцільним та невдалим. На мою думку,вищезазначена проблема підлягає невідкладному вирішенню. Тому враховуючинаведені судження, я пропоную вітчизняному законодавцеві в чинномузаконодавстві, зокрема ч. 1 ст. 3 й ст. 4 КЗпП України і п. 7 Порядку, таокремих роз’ясненнях відповідних органів державної влади, зокрема Листі-1, термін«законодавство про працю» замінити терміном «трудове законодавство».