Правом назаповіт володіють окремі суб’єкти цивільно-правових відносин. Чи можуть вчинятиданий правочин неповнолітні фізичні особи?
На моє глибоке переконання, згадані суб’єктиволодіють правом на заповіт. Доцільність такої думки я спробую підтвердити задопомогою таких доводів.
По-перше, неповнолітні фізичні особи маютьдостатню соціальну зрілість. Зокрема вказані суб’єкти правових відносин можутьбрати самостійну участь в якісному житті громадського суспільства соціальної таправової України. Наприклад, зазначені особи, працюючи за трудовими договорами,створюють певні блага, які за своєюсутністю мають майновий або немайновий характер. Така діяльність, не суперечачиправовим нормам та моральним імперативам, водночас є дуже корисною міжнароднійспільноті та українському народу.
По-друге, право на заповіт мають окреміучасники правових відносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК Українивчиняти вказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повноюцивільною дієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певнихюридичних фактів. Вказане судження пояснюється тим, що відповідно до ч. 1 ст.34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла свогоповноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірногонадання певним суб’єктам правових відносин цієї здатності є й інші юридичніфакти, Зокрема у випадках, що отрималисвоє закріплення в чинному законодавстві, окремі фізичні особи, що не досяглиповноліття, водночас можуть отримати повну цивільну дієздатність. Вичерпнийперелік таких суб’єктів складають:
а). фізичнаособа, яка, не досягши повноліття, водночас зареєструвала шлюб (ч. 2 ст. 34 ЦКУкраїни);
б). фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років, працює за трудовимдоговором (ч. 1 ст. 35 ЦК України);
в). фізична особа, яка, не досягшивісімнадцятирічного віку, записана татом або матір’ю дитини (ч. 1 ст. 35 ЦКУкраїни);
г). фізична особа, яка, досягши шістнадцяти років, бажає здійснюватипідприємницьку діяльність (п. 1 ч. 3 ст. 35 ЦК України). Наприклад, 17-літнядівчина, вийшовши заміж, може скласти заповіт.
По-третє, правовому статусу фізичних осіб,що, будучи неповнолітніми, водночас не мають повної цивільної дієздатності,властиві своєрідні ознаки. Зокрема п. 1 ч. 1 ст. 32 ЦК України закріпленобезпосередню вказівку про те, що вказані учасники правових відносин можутьсамостійно розпоряджатися окремим майном, а саме своїм заробітком, стипендієюабо іншими доходами. Звідси випливає, що фізичні особи, що перебувають у віцівід 14 до 18 років, мають право на вчинення певних діянь, які не суперечатьправовим нормам. Наприклад, 16-літній юнак, уклавши трудовий договір, можескласти заповіт, предметом якого є його основна заробітна плата.
По-четверте, якщо фізичні особи, які недосягли вісімнадцятирічного віку, незалежно від наявності або відсутності в нихповної цивільної дієздатності, не володітимуть правом на складення заповіту, тонастануть певні наслідки. Тобто, такі учасники цивільно-правових відносин незможуть розпорядитися тієї чи іншою частиною майна, що належить їм на правіприватної власності. Зокрема вищезгадані фізичні особи не матимуть права наскладення заповіту. Наприклад, 16-літня дівчина, будучи суб’єктомпідприємницької діяльності, не зможе заповітом однокімнатну квартиру та дачу,власником яких вона є. Окрім того, відсутність у фізичних осіб, які за своїмвіком є неповнолітніми, права на складання заповіту можна трактувати яксвоєрідну дискримінацію. Зміст останньої буде полягати в тому, що, всуперечзагальновідомому факту, що всі суб’єкти правових відносин мають рівнозначніюридичні можливості в якісній реалізації гарантованих їм прав, які в свою чергуза своєю сутністю є майновими або особистими немайновими. Вказана думкапояснюється тим, що одні особи зможуть скласти заповіт, а інші (наприклад,неповнолітні) – ні. Наприклад, 25-літня аспірантка буде мати юридичнуможливість заповідати будь-яку частину того майна, яке в належить їй на правіприватної власності, зокрема житловий будинок, легковий автомобіль, цінніпапери та стипендію, а 16-літній хлопець, який, уклавши безстроковий трудовийдоговір, працює, не матиме юридичної можливості заповідати окрему частинувласного майна, наприклад, ту чи іншу частину отриманої ним заробітної плати.