Достатніми підставамиможливого виникнення цивільних обов’язків й прав є юридичні факти. Доневичерпного переліку зазначених життєвих обставин, як передбаченоп. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, належать, наприклад, правочини.
Заповіт, будучи одним з вищезгаданих фактів,водночас може охоплювати різноманітні вказівки, яким притаманний майновий чинемайновий характер. Наприклад, національне законодавство не забороняє заповідачевівстановити в чіткому тексті вказаного правочину «підпризначення відказоодержувача». В чому саме полягає юридичнасутність такого розпорядження?
Вітчизняне законодавство не закріплює прямоївідповіді на таке запитання. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма, чіткийзміст якої розкриває жодних ознак, які властиві вищезгаданому розпорядженню.
Натомість спадкове законодавство окремихєвропейських країн передбачає правові норми про юридичну сутність «підпризначення відказоодержувача». Зокрематреба зазначити, що ч. 4 ст. 1119 ЦК Російської Федерації закріплює
безпосереднювказівку про те, що відказоодержувачеві в заповіті може бути підпризначенийінший відказоодержувач на той випадок, якщо призначений в заповітівідказоодержувач помре ще до відкриття спадщини або одночасно зі спадкодавцем,чи взагалі відмовиться від прийняття заповідального відказу або нескористається правом на заповідальний відказ, яке йому гарантоване, або позбудетьсяправа на отримання заповідального відказу. Звідси випливає, що вищезгаданомурозпорядження притаманна відповідні юридичні ознаки. Зокрема під «підпризначеннявідказоодержувача» потрібно розуміти вказівку, яка, будучи передбаченою заповітом,водночас стосується ймовірної заміни одного відказоодержувача на іншоговідказоодержувача. Але потрібно знати, що згадане розпорядження може мати місцетільки за обов’язкової наявності юридичних фактів, які отримали належнезакріплення у відповідному законі. Наприклад, один відказоодержувач маєможливість прийняти майнові блага, які закріплені заповідальним відказом, якщоінший відказоодержувач помре до моменту відкриття спадщини або одночасно зіспадкодавцем, відмовиться від прийняття на свою користь такої вигоди й т. д.
На мою думку, юридичній суті зазначеноївказівки властиві певні ознаки. Зокрема «підпризначення відказоодержувача» - це спеціальне розпорядження, чіткий та недвозначний змістякого, будучи передбачений текстом заповіту, водночас полягає в можливомуотриманні додатковим відказоодержувачем на свою користь вигоди, що в свою чергуохоплена заповідальним відказом, замість основного відказоодержувача. Доцільністьвищенаведеної точки зору я спробую підтвердити такими доводами.
1. «Підпризначеннявідказоодержувача» - це юридичне розпорядження. Іншими словами, чіткий та недвозначний зміст вказаноївказівки передбачає можливий перехід майнової вигоди, яка передбаченазаповідальним відказом, у власність чи в користування додатковихвідказоодержувачів.
2. «Підпризначеннявідказоодержувача» - це заповідальне розпорядження. Тобто, чіткий та недвозначний зміст зазначеної вказівкиможе передбачати не будь-який правочин, а виключно заповіт.
3. «Підпризначеннявідказоодержувача» - це спеціальне розпорядження. Іншими словами, чіткий та недвозначний зміст вказаноївказівки стосується не окреслення кола учасників цивільних правовідносин, якіможуть прийняти спадщину, що охоплена заповітом, і визначення розміру їхспадкових часток, а встановлення переходу майнових благ, охоплених заповідальнимвідказом, від спадкоємців за заповітом до додаткових відказоодержувачів.
4. «Підпризначення відказоодержувача» - це факультативне розпорядження. Тобто, наявності вищевказаної вказівки, зміст якої єчітким й недвозначним, в тексті заповіту не властивий обов’язковий характер.
5. «Підпризначеннявідказоодержувача» - це розпорядженняпро заміну одних суб’єктів цивільних правовідносин на інших суб’єктів такихстосунків. Іншими словами, зміст цієї вказівки полягає в тому, що безпосереднюучасть в прийнятті на свою користь вигоди, передбаченої заповідальним відказом,може взяти не основний відказоодержувач, а додатковий відказоодержувач.
6. Вищезазначеназаміна буде мати місце тільки за обов’язкової наявності відповідних обставин. Наприклад,додатковий відказоодержувач може взяти безпосередню участь в прийнятті вигоди,охопленої заповідальним відказом, тоді,коли основний відказоодержувач помре чи буде оголошений померлим ще до моментувідкриття спадкової маси або одночасно зі смертю заповідача чи оголошення йогопомерлим; відмовиться від прийняття майнової вигоди, яка передбаченазаповідальним відказом й т. д.
Загальновідомо, що національному законодавству притаманні значні вади, що не сприяютьякісному регулювання різних за своєю суттю правовідносин, окремі з яких функціонують з приводусправедливого поділу спадкової маси. Зокрема в ЦКУкраїни відсутня правова норма, що розкриває юридичну суть заповідальногорозпорядження, яким є «підпризначення відказоодержувача». На мою думку, данапроблема потребує швидкого й ефективного вирішення. Враховуючи вищевказанідоводи, я рекомендую вітчизняному законодавцеві прямо закріпити в книзі VIглави 85 ЦК України статтю 12371 такого змісту:
Стаття 12371. Поняттяпідпризначення відказоодержувача.
1. Підпризначеннявідказоодержувача – це спеціальне розпорядження, юридична сутність якого,будучи охопленою заповітом, водночас стосується в прийнятті додатковимвідказоодержувачем на свою користь майнових благ, які охоплені заповідальнимвідказом, замість основного відказоодержувача, що в свою чергу не отримаввказану вигоду в зв’язку з неодмінною появою юридичних фактів, перелік якихзакріплено відповідним законом.