В окремихвипадках майнові блага, які закріплені заповідальним відказом, можуть прийняти додатковівідказоодержувачі. Чи має хтось зі згаданих осіб  першочергове право на безперешкодне отриманнятакої вигоди?    
    Чинне законодавство не містить в собі жодноївідповіді на таке запитання. Зокрема в ЦК України відсутня юридична норма,проаналізувавши зміст якої, можна дізнатися, чи зобов’язані додатковівідказоодержувачі дотримуватися відповідної черговості, приймаючи на своюкористь майнові права і/або речі, що утворили безпосередній предмет заповідальноговідказу.
   На мою думку, всідодаткові відказоодержувачі мають право на прийняття вигоди, яка передбачена заповідальнимвідказом, без тієї чи іншої черговості. Вказану точку зору я спробуюобґрунтувати завдяки таким доводам. 
    По-перше, вітчизняним законодавством непередбачено жодної черговості, якої зобов’язані дотримуватися додатковівідказоодержувачі, що приймають блага, які закріплені заповідальним відказом.Зокрема в ЦК України відсутня безпосередня вказівка про те, що до участі вприйнятті вищевказаної вигоди замість основних відказоодержувачів спершу мають закликатисяодні особи, а потім – інші учасники цивільно-правових відносин.
   По-друге, впорядкована система цивільногоправа демократичної України, закріплюючи в собі чіткі та недвозначні за своєюсутністю юридичні норми, водночас ґрунтується на певних принципах, що, будучивзаємопов’язаними, отримали відповідне закріплення в вітчизнянихнормативно-правових актах. Зокрема потрібно наголосити на тому, що ч. 1 ст. 1ЦК України вміщує в собі безпосереднювказівку про той факт, що цивільне законодавство врегульовує майнові таособисті немайнові відносини, які ґрунтуються на певних засадах, до вичерпногопереліку яких, зокрема потрібно віднести: юридичну рівність, вільневолевиявлення й майнову самостійність їхніх безпосередніх учасників. Не єякимись винятками з наведеного правила й додаткові відказоодержувачі. Зокрема кожназ наведених осіб має рівні юридичні можливості в прийнятті на свою користь майновоївигоди, яка передбачена заповідальним відказом. Звідси випливає, що жоден з додатковихвідказоодержувачів не повинен мати першочергове право на набуття у власність чив користування згаданих благ. Тобто, нарівні зі спадкоємці за законом участь вприйнятті зазначеної вигоди можуть взяти інші учасники цивільно-правовихвідносин, якими, наприклад, є фізичні особи, які не мають кровних і/абородинних зв’язків із заповідачем, територіальні громади, органи державної владита місцевого самоврядування, юридичні особи та їх легальні об’єднання й т. д. 
    Загальновідомо, що національне законодавствомістить в собі значні вади, що перешкоджають якісному й вчасному регулюваннярізних правовідносин. Зокрема ЦК України не вміщує в собі юридичної норми про порядокучасті додаткових відказоодержувачів у прийнятті на свою користь майнових благ,які в свою чергу передбачені заповідальним відказом. На наше переконання, вищезазначенапроблема потребує невідкладного та ефективного вирішення. Тому, враховуючивказані доводи, я рекомендую вітчизняному законодавцю закріпити в книзі VIглави 85 ЦК України статтю 12377 такого змісту: 
     Стаття12377. 
1.   Додатковівідказоодержувача без жодної черговості можуть прийняти майнову вигоду, якаохоплена заповідальним відказом.
Додатковий відказоодержувачзаповітзаповідальний відказЦК України