Підстави підпризначення відказоодержувача
Відомо, що текст заповіту може охоплювати різні за своєю суттю вказівки, однією з яких є "підпризначення відказзодержувача". Які життєві обставини визнаються достатнім підгрунтям для такого розпорядження?
На мою думку, юридичними підставами для можливої субституції особи, яка неприйняла вигоду, що охоплена заповідальним відказом, є певні факти. Зокремазаповідач, складаючи заповіт, може в даному правочині встановити відповіднузаміну основному відказоодержувачу тільки тоді, коли останній:
а) помре чибуде оголошений померлим ще до моменту відкриття спадщини або одночасно зісмертю заповідача чи оголошенням останнього померлим;
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві. Чому я обстоюю вищенаведену точку зору?
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві. Чому я обстоюю вищенаведену точку зору?
По-перше, вітчизняне законодавство, напревеликий жаль, не вміщує в собі прямоївідповіді на таке запитання – які саме юридичні факти можуть бути надійнимпідґрунтям для вмотивованої заміни основного відказоодержувача. Але вищезазначенупроблему можна вирішити за допомогою певних правил, що в свою чергу несуперечать чинному законодавству і моральним нормам. Зокрема згідно з ст. 8 ЦКУкраїни якщо цивільні відносини не врегульовані вказаним кодексом, іншимиактами цивільного законодавства чидоговором, то вони регулюються правовими нормами зазначеногозаконодавчого акту, інших нормативно-правових актів цивільного законодавства,що регулюють подібні цивільні відносини. Тому, беручи до уваги зміст зазначеноїнорми, можна дійти висновку, що досліджувану нами проблему доцільно вирішити задопомогою аналогії закону. Іншими словами, якщо заповідачу гарантовано право напідпризначення спадкоємця, то йому надано й інші подібні права, Наприклад, чіткийта недвозначний зміст складеного такою особою заповіту може охоплювати «підпризначеннявідказоодержувача».
По-друге,не треба забувати, що спадковим законодавством окремих країн, на відміну відоднойменного законодавства суверенної України, передбачено юридичні факти, наймовірне настання яких заповідачу дозволено здійснити вищезгаданерозпорядження. Зокрема ч. 4 ст. 1137 ЦК Російської Федерації закріплюєпряму вказівку про те, що відказоодержувачу в заповіті може бути підпризначенийінший відказоодержувач на той випадок, якщо призначений в заповітівідказоодержувач помре ще до відкриття спадщини або одночасно зі спадкодавцем,або відмовиться від прийняття заповідального відказу або не скористається наданимйому правом на отримання заповідального відказу, або позбудеться права на отриманнязаповідального відказу у відповідності до правил, передбачених п. 5 ст. 1117 ЦКРосійської Федерації.
По-третє, смерть людини є одним знайпоширеніших юридичних фактів. Вона визнається достатньою підставою дляприпинення суспільних відносин, які в свою чергу врегульовуються тими або іншимиюридичними нормами (наприклад, адміністративними, цивільними, земельними,фінансовими й ін.). Не є якимосьвинятком з цього правила і смерть основного відказоодержувача, яка булапідтверджена в порядку, що передбачений чинним законодавством. Томувищезгадана особа, яка помирає до моменту відкриття спадкової маси чи водночас із заповідачем не зможе взятиучасті в прийнятті на свою користь майнової вигоди, яка передбаченазаповідальним відказом.
По-четверте, тільки в окремих випадках, щоназвані відповідним законом, людина визнається померлою. Наявність вищенаведеногоюридичного факту повинен встановити виключно суд, якщо за місцем постійногопроживання згаданої особи не буде жодних відомостей про місце її перебуванняпротягом 3-ох років, а якщо вона пропала безвісти за наявності тих юридичнихфактів, кожен з яких загрожував їй смертю чи дають підставу припускати їїзагибель від нещасного випадку, – протягом 6-ти місяців. У випадках, щопередбачені ЦК України,зазначена процедура не повинна оминути й відказоодержувачів. Тому вказанісуб’єкти, які будуть визнані померлими, не зможуть отримати від спадкоємцівмайнову вигоду, що передбачає заповідальний відказ.
По-п’яте, треба пам’ятати про те, що передачаспадкоємцем за заповітом на користь відказоодержувача вигоди, яка охоплена заповідальнимвідказом, можливе тількина протязі певного строку. Під останнім необхідно розуміти 6-місячний проміжокчасу. А відлік останнього в свою чергу розпочинається з дня оголошеннянотаріусом про відкриття спадкової маси. Таке правило поширюється й навідказоодержувачів. Тому вказані особи, які пропустили наведений строк, і впорядку, що закріплений ЦК України, не поновили його, не зможуть прийнятивигоду, яка передбачена заповідальним відказом.
По-шосте, прийняття відказоодержувачем відспадкоємця за заповітом вигоди, що охоплена заповідальним відказом, має диспозитивнийхарактер. Отже, вищенаведенаособа може не вимагати від спадкоємців вчинення дій, що є предметом згаданогорозпорядження. Тому, відказоодержувач, що обрав зазначений варіант своєїправомірної поведінки, не прийме майнову вигоду, яка передбачена заповідальнимвідказом.
По-сьоме, негідні спадкоємці не закликаютьсядо прийняття спадкової маси. У певних випадках, вичерпний перелік якихзакріплено відповідним законом, вказаназаборона не повинна оминути й недобросовісних відказоодержувачів. Таким чином, зазначеніособи, вчинивши неправомірні та аморальні діяння, які спрямовані супротизаповідача і/чи будь-кого з потенційних спадкоємців, (наприклад, посягнули нажиття і/або майно будь-якої зі вищенаведених осіб та зазначеними діяннямисприяли залученню до участі в розподілі спадщини в них самих чи в якихось іншихсуб’єктів) не братимуть участі в прийнятті майнової вигоди, що передбаченазаповідальним відказом.
По-восьме, відсутність у національномузаконодавстві юридичних фактів, які є достатніми підставами для підпризначеннявідказоодержувача викличе неминучупояву відповідних наслідків. Зокрема принцип свободи заповіту буде зазнаватиістотного звуження. Вищевказане судження пояснюється тим, що у випадкунеприйняття основним відказоодержувачем майнової вигоди, яка охопленазаповідальним відказом, зазначену особу не буде ким замінити. Тобто змістзаповіту в частині такого розпорядження не реалізується.
По-дев’яте, перелікюридичних фактів, кожен з яких є надійною підставою для зазначеного заповідальногорозпорядження, властива строга вичерпність. Дана теза пояснюється тим, що заповідачв своєму заповіті може встановити відповідну заміну основному відказоодержувачевітільки тоді, коли останній:
а) помре чибуде оголошений померлим ще до моменту відкриття спадщини або одночасно зісмертю заповідача чи оголошенням останнього померлим;
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві. Будь-який зюридичних фактів, що не увійшли до вищенаведеного переліку, не може бути достатньоюправовою підставою для згаданого розпорядження.
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві. Будь-який зюридичних фактів, що не увійшли до вищенаведеного переліку, не може бути достатньоюправовою підставою для згаданого розпорядження.
Загальновідомо, що національне законодавство вміщуєв собі істотні недоліки. Зокрема ЦК України не закріплено юридичної норми прожиттєві обставини, на ймовірне настання яких заповідач може підпризначитивідказоодержувача. На мою думку, дана прогалина потребує вчасного іефективного вирішення. Враховуючи вказані судження, я рекомендую вітчизняному законодавцю передбачити в книзі VI глави 85 ЦК України статтю 12373 ось такого змісту:
Стаття12373 ЦК України
1. Заповідачможе замінити основного відказоодержувача, якщо останній:
а) помре чибуде оголошений померлим ще до моменту відкриття спадщини або одночасно зісмертю заповідача чи оголошенням останнього померлим;
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві.
б) не приймезаповідальний відказ чи взагалі відмовиться від його прийняття;
в) буде відстороненийвід прийняття заповідального відказу, як така особа, що вчинила протизаповідача і/чи будь-яких осіб, зокрема членів його сім’ї дії, які суперечать правовимнормам, що закріплені чинним законодавством, й моральним нормам, що є загальновизнанимив громадянському суспільстві.
2. Перелікуюридичних фактів, які передбачені ч. 1 ст. 12373 ЦК України, притаманна строгавичерпність.