Питання мобілізації населення є чи не найболючішим питанням для суспільства та держави. Усвідомлюючи необхідність її упорядкування та посилення Верховна Рада України 07 лютого поточного року ухвалила у першому читанні законопроєкт №10449 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Очевидно, що суспільний резонанс, який виник під час обговорення запропонованих змін, вплине на остаточну редакцію цього закону, який буде прийнятий у другому читанні та згодом підписаний Президентом України, але з огляду на коментарі військового та політичного керівництва країни, є стійке розуміння, що посиленню мобілізації все ж таки бути, не зважаючи на певний суспільний спротив.

Законопроєктом передбачається внесення змін до низки нормативно-правових актів, які регулюють питання мобілізації в державі, отже, пропоную зупинитись на окремих його положеннях, які стосуються обмежень прав та свобод громадян, які й викликають найбільший спротив серед громадськості.

Зокрема, статтю 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» запропоновано доповнити нормою, що у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які перебувають на військовому обліку або виключені з нього в установленому порядку, зобов’язані додатково пред’явити військово-обліковий документ з відміткою про взяття на військовий облік або виключення з військового обліку.

Таким чином, всі чоловіки без виключення будуть зобов’язані під час перетину кордону пред’являти свої військово-облікові документи, не зважаючи на наявні у них підстави виїзду: наявність відстрочки або ж виключення з військового обліку. Та за відсутності у них актуальних військово-облікових документів є висока ймовірність отримання відмови з боку представників Держприкордонслужби у перетині кордону.

Статтю 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено також доповнити новими обов’язками громадян, зокрема:

Відключити

- реєструвати електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Змінами також передбачено, що протягом 60 днів з дати початку проведення мобілізації зобов’язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг, або електронний кабінет призовника, військовозобов’язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження. Цей же обов’язок законодавцем продубльовано у Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу»

Також зазначено, що про причини неприбуття громадянин повідомляє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки протягом трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки

При цьому, саме формулювання окремих обов’язків є досить суперечливим. Наприклад, реєстрація електронного кабінету призовника, виходячи зі змісту якого принаймні можна дійти висновку, що це певна опція, якою громадянин може скористатися у разі виникнення у нього потреби, тобто це має бути правом і аж ніяк не обов’язком.

Відключити

Додатково у законопроєкті передбачено, що у період проведення мобілізації  громадяни України віком від 18 до 60 років, які перебувають на військовому обліку або зняті (виключені) з військового обліку, зобов’язані мати при собі військово-обліковий документ та пред’являти його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський може здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред’явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.

Таким чином, всі без виключення громадяни чоловічої статі у зазначеному віковому цензі будуть зобов’язані мати з собою військово-облікові документи, які перевірятимуться представниками ТЦК або поліцією на їх відповідність даним з Єдиного державного реєстру призовників, який за запевненнями військово-політичного керівництва країни вже практично заповнений.  Тут принагідно нагадати, що 16 січня цього року Верховна Рада України також ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку обробки та використання даних в державних реєстрах для військового обліку та набуття статусу ветерана війни під час дії воєнного стану», яким значно розширено обсяг та джерела наповнюваності цього Реєстру.

Отже, з прийняттям таких змін до законодавства щодо мобілізації значно полегшиться процес розшуку осіб, які «ухиляються», на думку влади, від свого обов’язку актуалізувати свої дані у найближчому ТЦК з моменту широкомасштабного вторгнення. Тобто має значно полегшитись сам процес мобілізації, адже будь-яка особа чоловічої статі вже матиме обов’язок пред’являти свої військово-облікові документи, тобто доводити факт перебування на військовому обліку у ТЦК.

Відключити

Окремої уваги заслуговує норми нового розділу Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким передбачено заходи впливу щодо громадян, які не виконують обов’язки, передбачені цим законом.

Зокрема, у разі невиконання під час мобілізації військовозобов’язаним чи резервістом обов’язків, передбачених частиною 3 статті 22 цього Закону (уточнення своїх даних протягом 60 днів з дня проведення мобілізації, явка за повісткою до ТЦК), та за умови відсутності можливості Національною поліцією здійснити адміністративне затримання та доставлення військовозобов’язаного чи резервіста протягом 15 днів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом 5 днів надсилає громадянину в електронній формі (у разі, якщо громадянин зареєстрований в електронному кабінеті призовника, військовозобов’язаного, резервіста) або в паперовій формі засобами поштового зв’язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місця проживання громадянина вимогу про виконання обов’язку (обов’язків) військовозобов’язаним, резервістом (далі – вимога).

У разі відмови громадянина отримати вимогу або у разі неможливості вручення вимоги з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини третьої цієї статті (тут йдеться про випадки непроживання громадянином за адресою своєї реєстрації або ж неповідомлення ТЦК про зміну фактичної адреси проживання) громадянин вважається повідомленим про вимогу, а вимога вважається врученою.

Якщо ж громадянин добровільно протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги не виконав зазначеного у ній обов’язку (обов’язків) або не з’явився до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (закордонної дипломатичної установи України, якщо громадянин знаходиться за кордоном), територіальний центр комплектування та соціальної підтримки звертається до суду в порядку, встановленому законом, щодо:

1) тимчасового обмеження такого громадянина у праві виїзду за межі України – на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою;

2) тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортними засобами - на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою;

3) накладення арешту на кошти та інші цінності такого громадянина, що знаходяться на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, або на електронні гроші, що зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах - на строк до виконання зобов’язань за такою вимогою.

Відповідні зміни запропоновано внести також до  КУпАП.

При цьому наявність такого широкого кола повноважень в уповноважених осіб ТЦК вже містить в собі значні корупційні ризики, які з високою долею ймовірності реалізуються з огляду на невтішну ситуацію в державі в цій сфері. Це частково підтверджено висновком профільного комітету Верховної Ради України при вивченні цього законопроєкту.

Так само важко погодитися із запропонованими заходами впливу на громадян, адже це фактично виокремлює ТЦК у якийсь надорган серед всіх інших існуючих у державі. Фактично подібні заходи державного примусу передбачені чинним законодавством, але вони запроваджені виключно у рамках певного виду відповідальності (кримінальна, адміністративна) та спрямовані лише для її забезпечення, тобто не є взагалі прерогативою якось одного органу.

Наприклад Розділом II чинного КПК України передбачені заходи кримінального провадження, які застосовуються лише з метою забезпечення дієвості цього провадження та є його невід’ємною частиною. Застосування цих заходів відбувається лише у визначеному КПК порядку, ініціюється органом розслідування, прокурором та судом в залежності від виду та стадії.

Таким чином, аналізуючи навіть окремі норми цього законопроєкту можна дійти до висновку, що він покликаний на прискорення та посилення мобілізаційного процесу в державі та натомість містить ряд суперечностей з точки зору їх обґрунтованості та відповідності поставленим цілям. Разом з цим, враховуючи значний суспільний інтерес до нього, очікуємо його прийняття в остаточній редакції з урахуванням численних правок, яких відповідно до коментарів окремих народних депутатів вже подано понад 4 тисячі.