Є такий бізнесмен з російським корінням та угорським паспортом, Олексій Федоричєв, який намагається мутити воду на території України. Проте без особливих успіхів.

Печерський районний суд Києва наприкінці жовтня арештував корпоративні права бізнесмена російського походження Олексія Федоричєва, власника терміналів ТІС Зерно і ТІС Мінеральні добрива. Правоохоронці відшукали інформацію, що ще у 2014 році підконтрольні Федоричєву структури були залучені до схеми із постачання зерна ДПЗКУ, після чого держава недоотримала близько $60 млн. Скандальна була справа, у Пекіні досі ображаються. Йдеться про поставки понад 270 тис. тонн ячменю та 22 тис. тонн пшениці, які були експортовані до Саудівської Аравії без оплати.

Рішення Печерського суду наприкінці жовтня стало частиною довгої та заплутаної юридичної епопеї. Федоричєв протягом її розвитку встиг потрапити до українських санкційних списків, отримати арешт нерухомості в Італії, а тепер — зіткнувся з блокуванням своїх корпоративних прав в Україні. І блокування це вже не перше – третє, чи навіть четверте. Наявний у нього паспорт громадянина Угорщини великому любителю футболу не допоміг, йому відверто не щастить з цим.

За великим рахунком, арешт обмежує лише права власника – тобто Федоричєв не може продати або перерозподілити свою частку в бізнесі. Але підприємства продовжують працювати у звичному режимі: приймають судна, перевалюють вантажі, виконують контракти та сплачують податки.

Важливий нюанс: Федоричєв безпосередньо керує ТІС Зерно і Міндобрива, решта підприємств так званої групи ТІС (так званої, бо де-юре вона не група) завжди управлялася іншими власниками. Родина Ставніцерів і родина Кутателадзе – власне, засновники компанії – керує інфраструктурою та рештою терміналів від першого дня існування ТІС. І тут усе працює без будь-яких змін, навіть в умовах російських атак. Жоден із цих об’єктів не фігурує у справі, і на їхню діяльність арешт часток не впливає. Для клієнтів це означає: логістика не зупиняється, вантажопотоки стабільні, і українські чорноморські порти працюють у штатному режимі. Хоча у ТІС-Зерно та ТІС-Міндобрива у Федоричєва є 100%-й контроль, у інших – лише міноритарна доля, тому операційне управління – за українськими власниками.

Відключити

Не секрет, що в умовах воєнного часу ТІС залишається стратегічним підприємством, що забезпечує український експорт. Це не просто приватний бізнес – це частина критичної логістики країни. До війни сюди приходили глобальні інвестори-гіганти, впроваджувались технологічні рішення, які потім переймала уся індустрія, звідси починались тренди. Тому той факт, що підприємство продовжує працювати без перебоїв, - важливий сигнал як для міжнародних партнерів, так і для держави.

У ситуації, коли один із міноритарних учасників компанії перебуває під санкціями чи слідством, інституційна спроможність українського бізнесу здатна втримати стратегічну інфраструктуру в робочому стані.

Власне, позиції самого Федоричєва нині виглядають дедалі слабшими. Його активи заморожені, клієнти від нього поступово відмовляються, а будь-який продаж частки в українських компаніях заблокований санкційним режимом. Всі вантажні потоки, які раніше могли асоціюватися з його бізнесом, нині проходять через українських стивідорів, без його участі. Зоряний час минув.

Вірогідно, він радо позбувся б проблемної власності, але правові механізми цього не дозволяють. Його активи юридично ізольовані від операційних процесів, а стратегічний контроль йому ніколи не належав.