7 серпня відбулася експертна дискусія «Польща та Україна у боротьбі з пропагандою Кремля». На правах модератора заходу підбиваю його підсумки та пропоную спільний порядок денний для ефективної взаємодії стратегічних партнерів.

  1. Польща та Україна невипадково перебувають в центрі уваги Кремля, адже альянс наших країн створює суттєві проблеми для посилення позицій Росії у Балто-Чорноморському регіоні. Росія помітно зацікавлена у дестабілізації польсько-українських відносин та прикладає для цього значні зусилля.
  2. Усвідомлюючи, що політика історичної пам’яті в Польщі та Україні мають різне значення для суспільного дискурсу, доцільно розпочинати вирівнювання значення історії зі спільних перемог польської та української зброї. Це логічно накладається на протистояння України агресії Росії та прагнення Польщі створити найбільш потужну армію Європи. Як влучно відзначив польський дослідник Пшемислав Журавський вель Граєвський, коли поляки та українці діють разом, Росія програє. Усвідомлення цього факту необхідно просувати на різних рівнях.
  3. Тимчасовий повірений у справах Польщі в Україні Пйотр Лукасєвіч закликав не давати Росії козирів. З огляду не лише на бурхливе спільне історичне минуле українців та поляків, але і на зосередження під контролем Кремля значних масивів історичних документів, це непросто, проте гра, безумовно, варта свічок.
  4. Цілком зрозуміло, що тема Волинської трагедії залишається ключовою у двосторонніх відносинах. Наша спільна мета – зробити так, аби поляки та українці говорили не лише про трагічні події часів Другої світової війни на Волині, адже спільний порядок денний набагато ширший. Журналіст та волонтер Пйотр Кашувара слушно відзначив, що після 2014 року (від початку гібридної війни Росії проти України) кількість публікацій у Польщі про проблеми Волині суттєво виросла. Натомість ексгумація жертв Волинської трагедії могла б суттєво зменшити напруження у двосторонніх відносинах Польщі та України.
  5. Попри існуючі проблеми сприйняття, доцільно провести інвентаризацію двосторонніх проблем, можливо, із залученням третьої сторони. Наприкінці липня міністри закордонних справ Люблінського трикутника (Литва – Польща – Україна) домовилися про функціонування форуму істориків. Литовські фахівці могли б виступати в ролі посередників для польсько-українського діалогу, українські – для польсько-литовського. Подібні зусилля б цілком відповідали задуму функціонування цієї конструкції, яка постала у липні 2020 року.
  6. Логічним виглядає і спільний механізм перехресного моніторингу фейкових та маніпулятивних повідомлень в інформаційному просторі обох держав. Пйотр Кашувара слушно зазначив «У нас немає РЕБ для фейків», тому протидія ним є сферою відповідальності для поляків та українців, які розуміють значення взаємодії наших країн. Не перекладати відповідальність, а діяти разом – ось рецепт ефективної співпраці.
  7. Останнім часом спостерігається чимало спроб перетворити українських трудових та воєнних мігрантів на подразник для польського суспільства. В центрі уваги російської пропаганди насамперед українська молодь. Тому значна кількість громадян України, які постійно перебувають у Польщі, має стати не викликом, а можливістю для суспільства країни, яка надала їм прихисток у складні часи. Польські політики, які першими усвідомлять переваги багатонаціональної нації для своєї Батьківщини, можуть розраховувати на значні електоральні дивіденди у найближчому майбутньому.
  8. Масштаб двосторонньої співпраці після початку активної фази російської агресії проти України є вражаючим. Постачання важких озброєнь ЗСУ – питання, у якому Польща відігравала першу скрипку з початку широкомасштабного вторгнення. Перетворення території Польщі на логістичний хаб для потреб України, зростання товарообігу між нашими країнами, який у 2024 році перевищив 10 мільярдів доларів – це факти, про які необхідно говорити.
  9. І польське, і українське суспільства є консервативними, тому найбільш ефективними заходами з протидії ворожій пропаганді є ті, що здійснюються на двосторонній основі. В Польщі та Україні не бракує фахових експертів, спроможних донести свою думку до різних прошарків населення. Саме спільними зусиллями потрібно спростовувати найбільш небезпечні фейки та формувати атмосферу довіри.
  10. Польщі та Україні сьогодні бракує медіа-майданчиків для неупередженого діалогу. Їх створення та розвиток виглядає одним з пріоритетів порядку денного двосторонніх відносин. Ми повинні вийти з ситуації, коли поляки та українці живуть в уявленнях про широку поінформованість про життя одне одного, а навести цікаві факти про Польщу та Україну у корисному для обох суспільств ключі.