Міжнародна експертна мережа iSANS підготувала цікаве дослідження про особливості білоруської військової пропаганди проти Польщі. Пропоную Вашій увазі головні висновки з цього документу.

Перш за все, треба відзначити, що білоруська пропаганда проти Польщі є узгодженою з Кремлем. Офіційний Мінськ бере на озброєння різноманітні інформаційні інструменти, аби довести, що Польща готується до війни, звинувачує її у надмірній мілітаризації. Важливий момент – білоруські пропагандисти стверджують про агресивні наміри НАТО щодо їхньої країни.

Позиції лукашенківської Білорусі дуже нагадує позицію підсадної качки, яка гучно крякає десь у чагарнику, притягуючи до себе увагу. Будемо відверті: у Мінську добре знають, що НАТО – військово-політичний альянс оборонного спрямування, який можна дражнити довго та безболісно. Тому інформаційні шпильки на кшталт роздмухування одиничного випадку мародерства польського військового під час повені або надзвичайних пригод під час масштабних навчань НАТО є стандартною практикою.

Аналізувати дії білоруської пропаганди доволі просто: вона підпорядкована інтересам Кремля та, за великим рахунком, являє собою відрижку радянських пропагандистських зусиль, яка використовує для поширення своїх «ароматів» новітні інформаційні технології. Смердить від білоруських ТГ-каналів та телебачення помітно, проте це смердіння – переважно для внутрішнього споживача.

Звернемо увагу на вагомий аспект – погрози застосування ядерної зброї. Після 25 березня 2023 року, коли Путін заявив про розміщення тактичної ядерної зброї у Білорусі, у Лукашенка розпочалося справжнє відродження. Він радо розповідає про можливості використання ядерної зброї, марить про «дві кнопки» та взагалі скоро може луснути від власної значущості. Однак і «Білоруський Гаюн», і BELPOL аргументовано висловлюють сумніви навіть у наявності ядерної зброї на території Білорусі, чим примусили самопроголошеного диктатора заявити про ввезення кількох десятків ядерних боєголовок до Білорусі.

Відключити

Не менш активно білоруська пропаганда експлуатує людські долі. Загибель влітку польського солдата на кордоні від рук нелегального мігранта висвітлювалася дуже активно. Ще один інформаційний привід – суддя-втікач Едвард Шмідт, який не став очікувати на притягнення до відповідальності у Польщі та втік до Білорусі. Його у Білорусі намагаються використати як такого, що розкаявся. Куди менше позитивних емоцій у білоруських пропагандистів викликає журналіст, один з лідерів Союзу поляків Білорусі Анджей Почобут, засуджений до 8 років ув’язнення. Його громадянська позиція стала серйозним подразником для лукашенківського режиму.

Наостанок відкриємо один секрет: лукашенківська пропаганда, яка здійснюється насамперед через Telegram, не спроможна вплинути на польську громадську думку, вона робиться «для галочки». Та й у військовому сенсі Білорусь не спроможна створити загрозу Польщі: її військові витрати у 30 разів менше, ніж у країни, яка є найпотужнішим мілітарним гравцем на східному фланзі НАТО. Тому пропаганда лукашистів – це суцільна фікція, спрямована на імітацію бурхливої діяльності.