Після комбінованої атаки РФ 17 листопада по українській енергосистемі, яку преса називає однією з наймасштабніших за всі 1000 днів війни, можна стверджувати: Росія активізує свої удари, намагаючись створити максимальні труднощі для України до моменту інавгурації Дональда Трампа.

Росія сподівається підштовхнути нову адміністрацію США до швидшого врегулювання конфлікту, звісно, на кремлівських умовах.

Атаки на енергосистему нашої країни є частиною стратегії агресора, яка передбачає не лише руйнування енергетичних мереж, а й психологічний тиск на населення та маніпуляції політичними подіями.

Ворог також прагне змусити міжнародну спільноту переглянути свої підходи до підтримки України.

Що ж чекає на нашу енергосистему далі? Оцінки темпів відновлення залишаються стриманими зі зрозумілих причин: реанімація генеруючих потужностей (ТЕС і ГЕС) традиційно займає більше часу, ніж відновлення мережі передачі електроенергії.

Пошкодження, якщо вони не є катастрофічними (наприклад, не зруйновані машинні зали), можуть бути виправлені протягом кількох тижнів. Проте з наближенням зими, зростатиме попит на енергію, що ускладнить покриття дефіциту, і питання відновлення стане ще більш актуальним.

Після останньої масованої атаки на енергосистему країни всі ресурси були зосереджені на ліквідації наслідків. Ремонтні бригади вже традиційно працюють у кілька змін, і роботи тривають без перерв, за винятком періодів повітряних тривог. Кожен етап відновлення координується Міністерством енергетики, а штаб працює цілодобово.

Міністр енергетики Герман Галущенко вчора відвідав Одесу, де, за оцінками експертів, ситуація залишається найскладнішою через серйозні пошкодження частини підстанцій. Російські атаки там тривають інтенсивно. Проблеми також спостерігаються на Рівненщині, Волині та Харківщині, але вони менш масштабні. Відновлення триває, попри зрозумілі труднощі.

Наостанок наголошу, що поширення зі швидкістю світла конспірологічних теорій не сприяє відновленню енергетичної інфраструктури. У такий спосіб росіяни намагаються підірвати довіру людей до влади. Це частина психологічної війни, яку веде ворог, створюючи ілюзію «неможливості відновлення» або «катастрофічних наслідків» для суспільства.