Україна змушена повернутися до віялових відключень електроенергії. Протягом кількох останніх тижнів диспетчери обмежували постачання промисловості, віднедавна доводиться обмежувати і потреби населення.

По об’єктах енергетичної системи України рашисти випустили понад 2000 ракет та дронів. Хоча сили ППО творили дива, але  цієї весни, за оцінками уряду, ми втратили 8 ГВт потужності з потрібних нам 14-15 ГВт. Окремі енергетичні об’єкти не піддаються відновленню або можуть бути реконструйовані лише після завершення бойових дій.

Ситуація в енергетиці  критична, відповідно, від цілодобових обмежень нас рятує хіба що сонячна погода та потепління. Проте готуватися провести літо без кондиціонера потрібно вже сьогодні.

Будемо відверті: відключення світла - це надовго. Відновлення енергосистеми потребує часу та ресурсів. На жаль, зовнішньої допомоги, кредитів, власних наших фінансових можливостей для цього недостатньо.

Нагадаю, що наші західні партнери часом прозоро та публічно, часом – кулуарно, однак не менш наполегливо  вимагають від уряду України проведення реформ. Серед пріоритетних вимог – наведення ладу з тарифами і дотаціями в енергетиці. Щороку з бюджету України виділяється 140 млрд грн, щоб дотувати низькі тарифи на електроенергію для більшості категорій населення. Якщо у мирний час уряд боровся за соціальну стабільність, то зараз можливостей для легких рішень не залишилося, їх зруйнували зі значною частиною енергетичних потужностей України ракети та дрони рашистів.

Відключити

На жаль, ми опинилися в ситуації, коли підвищення тарифів на електроенергію разом зі скасуванням левової частки пільг для споживачів є неминучим. Швидше за все, тариф на електроенергію зросте вже з 1 червня поточного року та становитиме біля 5 гривень за кіловатт/годину. Є очевидна проблема, порівняно, скажімо, з бензином: можливості України для імпорту електроенергії обмежені, удари рашистів навряд чи припиняться протягом ближчого часу.

Варто звернути увагу і на вимоги наших західних партнерів, які все більш наполегливо говорять про несумісність обсягу пільг в Україні з перспективами європейської інтеграції. В умовах, коли держава роздає дотації «від пуза віялом», шанси вступити до ЄС будуть не зростати, а танути. Це потрібно розуміти. Відтак треба не відмивати від нафталіну методичку про «тарифний геноцид», а визначати тих, кому дійсно потрібна фінансова допомога, сприяти поширенню технологій енергоефективності та ощадливого споживання електроенергії. Інших варіантів дій Україна в умовах війни не має.