Лобіювання "для своїх"

Що не так з лобіюванням по-українськи, і чому новий проєкт приймати не можна.

У січні Верховна Рада схвалила у першому читанні закон про лобіювання. На жаль, він відверто поганий у всіх сенсах.

Звісно, Україні потрібен цей закон. Власне, як потрібна практика прозорого, зрозумілого механізму лобіювання, яка працює у всіх цивілізованих країнах. Але у нас, як це прийнято, не лише ввели поняття лобізму, але спотворили його так, щоб воно викликало у бізнесу виключно страх.

Чим саме поганий цей закон?

Передусім – однобокістю формулювань. Згідно з нормами проєкту, будь-яка профільна асоціація, яка об’єднує учасників ринку, або громадська організація, яка не згодна з будь-яким рішенням влади і намагається донести до неї свою позицію, може бути визнана НАЗК лобістом. Відповідно – вона має бути зареєстрована як лобіст. Інакше НАЗК звинуватить її у порушенні закону, і обкладе штрафами.

Адвокація? Право на захист? Свобода слова? Забудьте.

Якщо цей проєкт "лобіювання для своїх" вступить в силу, будь-які виступи на публічних заходах, інформація в мережі інтернет або публікації в соціальних мережах від публічних діячів, лідерів думок, бізнес об’єднань, підприємців та власників бізнесу з приводу будь-яких законопроєктів будуть містити ознаки лобізму. І - на розсуд НАЗК - можуть тлумачитись як порушення закону. Дуже зручно для влади, чи не так?

Ви ФОП або представник громадської організації? Вам не подобаються нові податкові ініціативи влади, і ви про це написали? Ви - незареєстрований лобіст, платіть штраф.

Водночас закон не передбачає ЖОДНОЇ відповідальності для представників влади. Чиновники не зобов’язані будуть публічно звітувати про зустрічі з лобістами – власне, так само як вони про них не звітують і зараз. Немає в проєкті ані слова про десятки «радників Офісу президента», які, власне, і тримають зараз монополію на український лобізм. Хоча, по ідеї, саме вони мають передусім вийти з тіні та вести максимально прозору діяльність. 

Так, закон про лобіювання потрібен. Але точно не такий. Цей закон приймати не можна, адже замість запровадження прозорих механізмів, він передбачає виключно введення нового «смотрящего» за бізнесом та громадськими організаціями та фактично забороняє бізнесу публічно критикувати законодавчі рішення влади. Малий та середній бізнес повністю втратить можливість хоч якось доносити свою позицію до чиновників. Стіна ж, яку влада будує між собою та платниками податків, буде нагадувати паркан Межигір"я часів Януковича.