Катастрофа в Норильську як урок для України

29 травня сталася аварія на території ТЕЦ, яка належить Норильськ-Таймирській енергетичній компанії: через розгерметизацію резервуара в річки та ґрунт потрапило близько 20 тисяч тонн дизельного палива. Токсичні речовини забруднили річки, і тепер характерний червоний колір води в них видно навіть з космосу. Причина аварії доволі банальна: економія коштів і використання обладнання, яке давно вийшло з ладу.

У цій ситуації, на жаль, можна прослідкувати аналогію з українськими реаліями. Керівництво НТЕК не допускало до перевірки робітників екологічних та надзвичайних служб протягом багатьох років. До прикладу, співробітників Росприроднагляду, які приїхали на місце аварії, не пропустила охорона ТЕЦ. За даними Ростехнагляду, на момент події аварійний бак резервного палива де-юре знаходився на ремонті понад три роки (з 2016 року), що виключало можливість його перевірки відомством. Норильськ-Таймирська енергетична компанія повідомляла про ремонтні  роботи резервуара у всіх річних звітах про виробничий контроль. Тобто завжди знаходили лазівку, щоб не допускати служби до перевірки потенційно небезпечного об'єкта.

По суті, ця аварія сталася через те, що російські екологічні та надзвичайні служби були не в змозі здійснити перевірку потенційно небезпечного об'єкта через певні прогалини у законодавстві та запобігти екологічній катастрофі.

І хоча нам здається, що це десь далеко і нас ніяк не стосується, це оманливе враження. У будь-якому разі, ми повинні винести урок з цієї ситуації. В європейських країнах філософія моніторингу за станом довкілля та за забруднювачами інакша. Там є лічильники на усіх джерелах забруднення, а у частині країн за недопуск екологічних служб на підприємство — кримінальна відповідальність. Екологічні податки та штрафи в сотні раз більше, і усі гроші йдуть на відновлення природи, а не на фарбування лавочок перед місцевими виборами. Там людина може дізнатися, яким повітрям вона дихає і може пити воду з-під крана, не боячись за своє здоров’я. І як наслідок, продовжуваність життя в Європі на 10 років більша ніж в Україні та Росії.

Яким шляхом ми підемо — вирішувати нам. Але поки ми йдемо російським шляхом, де недопуск Екоінспекції коштує 30 євро. А в наслідок недопуску, хтось дихає наднормовими викидами сірки, а інспекція не має можливості запобігти екологічній катастрофі.

Мине щонайменше 10 років, щоб водні ресурси та стан ґрунтів у місці, де стався розлив, повністю відновилися.