Єдина правильна відповідь — вимикати ефір чи вимикати звук і прощатися з таким спікером назавжди. Якщо це сталося під час події — запікувати, захищати аудиторію від шок-контенту.

Чому? Тому що робота людиною вагоміша за роботу журналіста.

Якщо звичайна людина бачить приниження гідності іншої — сама людська емпатія, що існує у нас із раннього дитинства, диктує нам алгоритм дій: запобігти цьому, припинити, захистити.

Журналіст не може бути не-людиною. І в нього теж є можливість це припинити — вимкнути ефір — і захистити свою аудиторію від приниження її гідності.

Єдиний виняток, коли можна і треба це показувати — соціальна значущість інциденту.

Тобто коли розслідування події вагоміше за шкоду від її показу. У такому випадку — все за стандартами: різні точки зору, думка поліції, статті законів та кримінального кодексу.

Хайп, клікбейт на таких речах — це неприпустимо, адже легалізує обсценну лексику та напади на гідність інших в очах суспільства. Тобто якщо це безкарно показують по телевізору чи пишуть на сайтах — значить, і мені, можна?

І колись це повернеться бумерангом, коли така ж поведінка буде застосована до нас із вами, до наших дітей і батьків на вулицях, у транспорті, у чергах тощо.