Однак, чи все так просто на сьогоднішній день з урахуванням певних заборон, що діють під час воєнного стану в сфері земельних правовідносин?

Однією з проблем, яка може зустрічатись фахівцям у сфері земельного права, а також реєстраторам речових прав на нерухоме майно, це тлумачення нормативно-правових актів у процесі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) з подальшою реєстрацією права власності.

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (надалі – Закон № 899-IV)передбачено, що право на земельну частку (пай) мають:
колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;
громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;
громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);
громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.
Громадянам, зазначеним в останньому абзаці цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), відповідно до статті 2 вищевказаного Закону, є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є:
свідоцтво про право на спадщину;
посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай).
Право на таке відчуження було припинено з набуттям чинності Закону України «Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)» від 18.01.2021 року;
рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п’ятому частини першої статті 1 Закону № 899-IV, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Для того, щоб оформити земельну ділянку власник земельної частки (паю) повинен звернутись із заявою до відповідної (сільської, селищної, міської) ради, яка своїм рішенням надасть дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)(стаття 55 Закону України «Про землеустрій»).
Земельна ділянка може виділятись як за рахунок нерозподілених земельних ділянок чи невитребуваних земельних часток (паїв) із земель колективної власності, так і земель запасу чи резервного фонду комунальної власності, розташованих на території відповідної ради (стаття 13 та стаття 1 Закону України № 899-IV).

В подальшому рада затверджує таку документацію (пункт 5 частини 5 статті 186 Земельного кодексу України) та іноді (на практиці) приймає рішення з формулюванням, яке може під час воєнного стану створювати майбутньому власнику певні проблеми при реєстрації права власності.
Наведу приклади таких формулювань:

Варіант 1.

« Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення … площею … га за рахунок … та виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) площею … га … П.І.Б.».

Варіант 2.

« Затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення … площею … га за рахунок …, виділити земельну ділянку в натурі (на місцевості) площею … га та передати її у власність П.І.Б.».

А що ж говорить нам законодавство з цього приводу ?

Земельний кодекс України, серед інших підстав, передбачає набуття громадянами України права власності на земельні ділянки шляхом виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (пункт ґ частини 1 статті 81).
При цьому, підпунктом 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Однак вищевказана заборона стосується саме процедури безоплатної передачі земельних ділянок (пункт б частини 1 статті 81 ЗКУ)та не забороняє процедуру виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості).
Відтак, наголошує Мінюст у відповіді, в описаному в зверненні випадку для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державному реєстратору необхідно подати рішення відповідної сільської, селищної, міської ради про виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Як можна зрозуміти з варіантів формулювання рішень відповідної (сільської, селищної, міської) ради та відповіді Мінюсту, додаткове зазначення «…передати її у власність…» може трактуватись реєстраторами як рішення не в порядку виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (пункт ґ частини 1 статті 81 ЗКУ), а як безоплатна передача із земель державної і комунальної власності (пункт б частини 1 статті 81 ЗКУ), що у свою чергу заборонено під час дії воєнного стану (підпункт 5 пункту 27 Перехідних положень ЗКУ).

Таким чином, реалізуючи право громадян України на виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), радам достатньо зазначати у рішенні про «затвердження та виділення» (формулювання, що згадується у варіанті № 1), оскільки Земельний кодекс України чітко розмежовує «безоплатну передачу із земель державної і комунальної власності» та «виділення в натурі (на місцевості) належної земельної частки (паю)».

В іншому разі є ризик відмови у реєстрації права власності на виділену земельну ділянку.

Потрібно також нагадати, у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформить право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки і право на неї буде втрачено.

Опубліковано 13.03.2023 року на Фейсбук сторінкі ГО "Обізнаний - значить захищений"