Рівно через три дні після першого опублікування Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік" розпочався новий фінансовий рік. Оскільки деякі новації даного бюджету вкрай епічні та привернули до себе увагу всього суспільства, то пропонується оглянути ті положення бюджету, які залишилися поза увагою ЗМІ.

Видатки на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб можна назвати індикатором майбутньої ситуації у банківській системі, адже, приймаючи бюджет, неможливо ухилитися від здійснення відповідних прогнозів.

Попередній кошторис України, регламентуючи бюджетні взаємовідносини Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з державою Україною, визначав повноваження Уряду випускати облігації внутрішньої державної позики у сумі 16 млрд. грн. без погодження із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, а у випадку необхідності перевищувати даний обсяг - із попереднім погодженням Комітету.

Натомість, бюджет 2017-го року вже не містить даної "ватерлінії", а визначає право випускати стільки облігацій, скільки буде потрібно для ФГВФО, хоч і з попереднім погодженням Комітету ВРУ. Тож залишається здогадуватися, чому сума всіх внутрішніх запозичень на 2017 рік, які передбачено у розмірі 103 млрд. 907 млн 155 тис. 400 грн., виявляється не достатньою для Уряду України. Цілком можливо, що після такого "вражаюче-врожайного" на банківські банкрутства року, Уряд не може попередньо передбачити скільки коштів знадобиться, або навпаки - знає, що потрібно буде грошей без ліку.

Інша умова даного положення бюджету 2017-го року - щодо отримання від ФГВФО векселів в обмін на фінансування - не є новою, а містилася і в попередніх бюджетах. Тож, вбачається, що даний механізм взаємовідносин держави Україна із ФГВФО призводить до виникнення додаткової заборгованості ФГВФО - перед державою. А оскільки дана норма бюджету передбачає лише право Уряду випускати облігації, якому кореспондує обов'язок ФГВФО видавати векселі, то інтереси тих осіб, які інвестують свої грошові кошти в облігації, будуть вкрай незахищені, особливо з огляду на те, що держава не здатна виплатити навіть близько 7,5 млрд. грн. своєї власної заборгованості за рішеннями судових органів.

Можливо, механізм надання субвенції ФГВФО був би значно зручніший та більш зрозумілий (очевидний), ніж втягування ФГВФО у позикові відносини.