Господарський кодекс України встатті 246 визначає підстави застосування адміністративно-господарськоїсанкції, яка передбачена в абзаці 10 статті 239 ГК - обмеження та зупиненнядіяльності суб’єкта господарювання.
Хоча Господарський кодексмістить, начебто, повний перелік таких, але дослідження спеціальногозаконодавства приводить до висновку, що рішенням уповноваженого органугосподарська діяльність може зупинятися не тільки у випадку існування загрозижиттю і здоров’ю людей, підвищеної небезпеки для довкілля.
Так, Постановою КабінетуМіністрів від 17.05.2002 № 675 затверджено Порядок прийняття рішення про застосування досуб'єктів господарювання спеціальнихзаходів, спрямованих на припиненняпорушень вимог Закону України "Проособливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць".
Як можна здогадатися,виробництво, експорт, імпорт дисків навряд чи може створювати загрозу життю,здоров’ю людей. Проте, зазначений Закон розглядає санкцію обмеження тазупинення діяльності під іншим ракурсом – а саме захисту прав інтелектуальноївласності.
Дійсно, права інтелектуальноївласності є особливим об’єктом цивільних прав, і входять на підставі ч.2 ст.191Цивільного кодексу України до складу підприємства як єдиного (цілісного)майнового комплексу. У свою чергу, це відображується в обліку та звітностіпідприємства.
Незавершені капітальніінвестиції у нематеріальні активи, як визначає Положення (стандарт)бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи», це капітальні інвестиції у придбання, створення і модернізаціюнематеріальних активів, використання яких за призначенням на дату балансу невідбулося. Так само передбачена і амортизація цього виду необоротних активів.
Оскільки цей вид майна (а майновіправа входять до складу майна на підставі ч.1 статті 190 ЦК)відноситься до активів підприємства, тобто останнє їх контролює, то цілкомрозумно, якщо можливість використовувати об’єкти інтелектуальної власності будеобмежуватися у випадку зловживання суб’єктом господарювання.
Так, оскільки Закон «Про особливостідержавного регулювання діяльності суб'єктівгосподарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування, матриць» конкретизує, що відповідальність за правильністьоформлення договорів і використання авторських та/або суміжних прав навиготовлення продукції несе виробник та замовник (абзац 4 ч.1 ст.8), тоцілком правильно, що за рішенням Державної служби інтелектуальної власності,діяльність суб’єкта господарювання обмежується або припиняється. Порядок визначає обмеження господарськоїдіяльності як «повне припинення чи зупинення на певний час (до усуненнявиявлених порушень вимог Закону) його роботи в цілому або структурнихпідрозділів суб'єкта (відділів, цехів, складів тощо), зайнятих виробництвом,експортом, імпортом дисків та/або матриць або експортом, імпортом обладнання тасировини для їх виробництва». Тобто, є некоректне відтворення нормиГосподарського кодексу – змішують поняття «обмеження» та «зупинення»діяльності. Натомість, цей же Порядок передбачає і заборону діяльності як «спеціальний»захід. Хоча ГК визначає, що інші види адміністративно-господарських санкційможуть бути визначені в законах, а спеціальний Закон дійсно передбачає іобмеження діяльності, і тимчасову заборону, та в такий спосіб «розмивається»сам вид адміністративно-господарської санкції. Адже абсолютно незрозуміло, учому полягає різниця між тимчасовим зупиненням та тимчасовою забороною,особливо зважаючи на те, що підстави для тимчасової заборони не визначені, на відмінувід підстав для припинення та зупинення.
Враховуючи, що Господарський кодекс України маєсистемоутворюючий характер в масиві господарсько-правових норм, то є необхідністьне тільки узгодити із його положеннями деякі галузеві нормативно-правові акти,але і змінити тенденцію до ускладнення словесних формулювань у підзаконнихактах, типу «обмеження - це припинення і зупинення, але не заборона» і т. п.