Чому не можна обмінювати Медведчука?
12.04.2022 в ході проведення спецоперації працівники СБУ затримали Віктора Медведчука, який переховувався від правоохоронців близько 48 днів.
Невдовзі після затримання з'явилось звернення Володимира Зеленського, у якому Президент запропонував російській федерації обміняти Віктора Медведчука на українців, що знаходяться в російському полоні. Таке звернення виглядає якимось нелогічним: навіщо Президент, після затримання особи, яка порушує закони України, говорить про її обмін? Чому, в першу чергу, мова не йде про те, що Медведчук має відповідати за законами України перед справедливим судом?
Достовірних відповідей на такі питання я, на жаль, не маю. Однак впевнений, що такий потенційний обмін матиме багато негативних наслідків як для самої держави, так і для народу України. Поясню чому.
1. Війну, яка розпочалась 24.02.2022, можна з легкістю назвати «третім майданом», який спрямований не проти українських маріонеток кремля, а проти справжнього ворога – російської федерації.
Згадуючи попередні дві революції 2004 та 2014 років, очевидно, що їхні причини, перебіг подій та гасла були різними. Проте ці революції мають одну спільну рису – відсутність осіб, які були б притягнуті до відповідальності.
Наприклад, у 2004 році одним з ключових ворогів революції був Сергій Ківалов – тодішній очільник ЦВК, якого звинуватили у фальсифікації виборів. У той час він отримав і відповідне прізвисько – «підрахуй», про що повідомляє навіть Вікіпедія.
У 2014 році, окрім президента-втікача, народ мав претензії до низки осіб: Андрія Портнова, Олександра Клименка, Віктора Пшонки та багатьох інших.
Однак ні в 2004, ні в 2014 році жоден з перелічених чи інших високопосадовців не був притягнутий до відповідальності. З яких причин це сталось – невідомо. Можливо тодішня влада домовилась з «винуватцями» чи комусь вдалось втекти, а можливо, в діях «винуватців» «не знайшли» складу злочину. Однак незалежно від причин факт залишається фактом – революції були викликані беззаконням та невдоволенням народу ганебними діями влади, а винуватців немає. Люстрація, що була проведена за наслідками революції 2014 року, ситуацію не змінює, оскільки з «серйозних людей», які свого часу були «ворогами народу», ніхто не постраждав.
Що ж ми маємо сьогодні? Українська армія героїчно відстоює незалежність нашої країни, народ єднається, допомагаючи військовим усім, чим може. Припускаю, що кожен українець впевнений – перемога за нами.
Однак якою буде ця перемога – відкрите питання. Звісно ми можемо розбити ворога, видворити його за терени України та змусити ніколи не повертатись. Проте залишається питання: хто за це все відповість?
А відповідати має не лише держава-агресор, а й конкретні люди.
Одним з таких людей є Віктор Медведчук – олігарх, проросійський політик, якого критикують за русофільство, українофобство, кумівство з владіміром путіним. Віктор Медведчук підозрюється у державній зраді та тероризмі. У травні-червні 2021 року були опубліковані «Плівки Медведчука», на яких людина зі схожим на Медведчука голосом, веде переговори з російськими і проросійськими діячами про важливі суспільно-політичні питання України.
У травні 2021 року Віктору Медведчуку було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а 26.02.2022 він втік з-під домашнього арешту. Усе це та інша, більш детальна, інформація розміщена у Вікіпедії.
Тобто наразі Віктор Медведчук є, мабуть, «найважливішою» особою, яка потенційно причетна до вторгнення росії в Україну та яка перебуває під контролем наших правоохоронців. Його однозначно має судити український суд та у разі чого відбувати покарання він має лише в Україні.
Якщо так і станеться, то потенційне засудження Віктора Медведчука в Україні може стати одним з «символів» нашої перемоги, уособленням «державної зради», чого не було після революцій 2004 та 2014 років. У такій ситуації всім буде зрозуміло, що за злочинні дії, особливо проти народу України, покарання неминуче, і не важливо хто ти: олігарх, суддя, чиновник нижчої ланки чи мародер. Відповідатимуть всі.
Якщо ж Медведчука обміняти, то після нашої перемоги можемо знову мати справу з тотальним розчаруванням населення, через відсутність осіб, які понесли відповідальність. А що буде з Медведчуком в росії, українців особливо не цікавитиме.
2. За час війни багато українців почало возвеличувати українську владу, особливо Президента України. Однак не потрібно забувати, що до початку війни рейтинг Президента значно впав. У жовтні 2021 року рейтинг Володимира Зеленського як Президента становив – 26% (опитування проводилось Центром Разумкова). Причини падіння рейтингу можуть бути різними, на мою думку, в першу чергу – це некомпетентні та непопулярні для народу рішення влади.
Якщо ж зараз ініціатива Президента України буде виконана і Медведчук буде обміняний та залишиться в російській федерації, то рейтинг Президента може стрімко впасти, що супроводжуватиметься невдоволенням народу. Люди знову можуть відчути себе ошуканими та припустять, що всі управлінські рішення приймаються «за кулісами», без врахування думки та інтересів народу. Чим це закінчиться спрогнозувати важко, можливо, новою революцією.
3. Я умисно не розкриваю юридичний аспект, а саме чи можливо за законодавством передати громадянина України, яким є Віктор Медведчук, іноземній державі. Так само не аналізую бажання чи не бажання російської влади отримати Медведчука.
Це взагалі не важливо. Оскільки у випадку з Медведчуком має бути власне, тверде та впевнене рішення: «Ми Медведчука не міняємо, оскільки він має відповідати перед народом України». Використання ж юридичних перешкод чи врахування волі кремля – це прояв слабкості української влади.
Отже, обмін Медведчука – це рішення, яке засудять українці. Проведення обміну – сигнал до того, що в нашій країні не буде жодних змін. За таких обставин, буде неймовірно складно побудувати успішну, дійсно незалежну, справедливу, не корупційну та економічно процвітаючу країну. Єдиним виправдянням може бути лише те, що такий обмін врятує багато життів українців, або призведе до закінчення війни. Однак не думаю, що росія на це піде.
