Тягар поруки в кредитних правовідносинах? Вихід є!

     Всіпам’ятають часи, коли в Україні був масовий бум кредитування. Громадяни,отримавши можливість «гарно жити в кредит», не могли себе стримати в придбанніжитла, автомобілів, будинків та іншого майна. Банки в свою чергу, видаючикредити застраховували себе не лише договором іпотеки, але і іншими можливимиспособами забезпечення. Одним з такихспособів є договір поруки.

Хтож такі, поручителі,  і що робити у томувипадку, коли боржник за якого ви поручилися в свій час наразі не в змозівиконувати зобов’язання перед банком? 

     Статтею546 Цивільного кодексу України передбачені види забезпечення виконаннязобов'язання. Так, виконання зобов'язання може забезпечуватися: неустойкою, порукою, гарантією, заставою,притриманням, завдатком.

Вданому випадку, заключаючи договір поруки банк страхує себе на випадокнеплатоспроможності боржника, та навіть на випадок його смерті.

     Аджеу відповідності до ст. 533 Цивільного кодексу України, за договором порукипоручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свогообов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язанняборжником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або уповному обсязі. 

    Дляуникнення неоднозначного застосування одних і тих самих норм права Вищийспеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз’яснив,що договір поруки має додатковий до кредитного договору характер і укладаєтьсясаме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиноюпершою статті 554 Цивільного кодексу України відповідає перед кредитором, зазагальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки невстановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. 

     Оскількикредитор і поручитель перебувають у самостійних договірних відносинах останнійнесе самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов’язаньборжником. Отже, кредитор має право вимагати виконання обов’язку в повномуобсязі як від боржника і поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. 

     Тобто,у разі коли боржник буде не в змозі виплачувати по кредиту, тобто виконуватисвої зобов’язання по Кредитному договору «Банк» прийде до Поручителя. Чим цезагрожує? Як правило матеріальними проблемами для Поручителя. 

                       Коли ж припиняється порука?

Згідност. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється: 

• з припиненням забезпеченого неюзобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідокчого збільшується обсяг його відповідальності.
•  якщо після настання строку виконаннязобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржникомабо поручителем. 
• у разі переведення боргу на іншу особу,якщо поручитель не поручився за нового боржника. 
• після закінчення строку, встановленого вдоговорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється,якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконанняосновного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основногозобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги,порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягомодного року від дня укладення договору поруки. 

Чиможна розірвати договір поруки, визнати його недійсним або як уникнути тягаряпоручительства? 

     Фактично, просто за волевиявленням Поручителя ценеможливо. Але враховуючи ситуацію в країні та масову неплатоспроможністьборжників, та велику кількість судових справ, предметом яких договори порукинещодавно відбувся прорив у судовій практиці. 

     Так,17 вересня 2014 року, Верховним судом України було ухвалено постанову по справі№6-53цс14, за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивівнеоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самихнорм матеріального права у подібних правовідносинах, і є обов’язковим для всіхсуб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльностінормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права. Дана постановамістить тлумачення наступного змісту: «з огляду на преклюзивний характер строкупоруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного видузабезпечення виконання зобов’язань, застосоване в другому реченні частиничетвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред’явлення вимоги» допоручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основногозобов’язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред’явлення кредиторому встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а небудь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключаєможливості пред’явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги пропогашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор можезвернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настаннястроку виконання основного зобов’язання».

     Тобто,однією із можливих підстав для виходу із несприятливих обставин, що булиспричинені необачним підписанням договору поруки, є  пропуск кредиторомзаконодавчо визначеного строку для пред’явлення позову до поручителя.

     Ще однією вагомою підставою длязвернення до суду з позовною заявою про припинення (розірвання) договору порукиє факт підвищення процентної ставки Банком в односторонньому порядку, або ж запогодженням з Боржником але без письмової згоди Поручителя.

     Також,існує практика, яка на мою думку має право на життя, визнання недійснимДоговору поруки на підставі норм Сімейного кодексу, а саме: 

     Відповіднодо ст.65 Сімейного кодексу: дружина, чоловік розпоряджаються майном, що єоб'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Приукладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другогоз подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом провизнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя безїї/його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Ще однієюіз вагомих причин для визнання договору поруки недійсним є наявністьнеповнолітніх дітей у поручителя, адже відповідно до ч.6 ст. 203 та ст. 215 ЦКУкраїни, правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам таінтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.