СБУ. Міф №2: "Економічна" функція

В опублікованому минулого тижня матеріалі «Невластиві функції СБУ: міф і реальність», я зупинився на питанні реформи національної спецслужби, яку досить часто зводять до позбавлення її так званих «невластивих» функцій та проаналізував наскільки відповідає дійсності твердження щодо необхідності позбавлення СБУ повноважень боротьби з корупцією та оргзлочинністю через їх «невластивість» і, як наслідок, ліквідації відповідних спецпідрозділів. 

Цього разу мова піде про так звану «економічну» функцію СБУ, або, професійною мовою, про контррозвідувальний захист інтересів держави в сфері економічної безпеки. З незрозумілих причин, упродовж тривалого часу, велика кількість спікерів від «антикорупційних» ініціатив та критиків СБУ змішували в одне функції спецслужби в сфері боротьби з корупцією та захист економічної безпеки, і називали їх «економічним» блоком, який нібито знаходився в «управлінні» одного з заступників Голови СБУ, що абсолютно не відповідає дійсності. Адже в Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ (ГУ БКОЗ) та Головного управління конттрозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки (ГУ КЗЕ) абсолютно різні завдання і нормативна база діяльності, яка визначає їх окремий функціонал та підпорядкування.

Діючий Закон України «Про національну безпеку України» чітко визначив однією з функцій Служби безпеки України контррозвідувальний захист економічної безпеки держави та об’єктів її критичної інфраструктури. На Службу безпеки України покладається захист економічного потенціалу України та попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів у сфері економіки, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України»). Водночас, критики та «експерти-антикорупціонери» переконують, що СБУ слід позбавити «економічної» функції, знову ж таки, через її «невластивість», та передати ці повноваження Національному бюро фінансових розслідувань. То наскільки і чи є взагалі невластивою функція контррозвідувального захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки для спецслужб країн-членів ЄС та НАТО?

Аналіз функціоналу спецслужб країн ЄС та НАТО вказує на те, що в більшості з них наявні завдання та повноваження, які, в контексті Служби безпеки України, окремі політики та представники «антикорупційного» середовища, називають «економічними» функціями і наголошують на їх «невластивості» для спеціальних служб. Як і в попередньому матеріалі, мова йде про класичні спецслужби, які здійснюють контррозвідувальну діяльність з метою захисту державного суверенітету, конституційного ладу та територіальної цілісності своїх держав.

Поняття «захисту інтересів держави в сфері економічної безпеки» є досить широким і його, безперечно, можна розбити на декілька блоків. Серед них слід виділити протидію: 1) фінансуванню тероризму та сепаратизму; 2) розповсюдженню ядерної зброї, матеріалів масового ураження, та контррозвідувальне забезпечення в сферах: 1)промислового комплексу; 2) паливно-енергетичного комплексу; 3) транспортного комплексу; 4) агро-лісо-промислового комплексів; 5) фондового ринку, інвестиційної та фінансово-бюджетної сфери; 6) науково-технологічної сфери; 7) співробітництва з міжнародними організаціями, освоєння коштів міжнародної фінансової та технічної допомоги; 8) зовнішньоекономічної діяльності; 9) біологічної, екологічної та техногенної безпеки; 10) охорони здоров’я.

Фінансуванню тероризму та сепаратизму протидіють 35 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО. Це  Бюро захисту Конституції Латвії (SAB), Департамент державної безпеки Литви (VSD), Служба внутрішньої безпеки Естонії (KaPo), Поліція безпеки Фінляндії (SUPO), Служба державної безпеки Швеції (SÄPO), Федеральне відомство захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії (BVT), Служба державної безпеки Бельгії (VSSE), Державна агенція  “Національна безпека” Болгарії (ДАНС), Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW), Румунська служба інформації (SRI), Управління захисту Конституції Угорщини (AH), Інформаційна служба безпеки Чехії (BIS), Словацька інформаційна служба (SIS), Агенція розвідки і безпеки Словенії (SOVA), Державна розвідувальна служба Албанії (SHISH), Національна розвідувальна служба Греції (EYP), Агентство безпеки і розвідки (SOA), Федеральне відомство захисту конституції Німеччини (BfV), Агентство внутрішньої інформації та безпеки Італії (AISI), Національний центр розвідки Іспанії (CNI), Генеральна дирекція внутрішньої безпеки Франції (DGSI), Канадська служба розвідки та безпеки (CSIS), Національна розвідувальна організація Туреччини (MIT), Система інформації Республіки Португалія (SIRP), Агентство національної безпеки (ANB), Поліцейська служба безпеки Норвегії (PST), Генеральна служба розвідки і безпеки Нідерландів (AIVD), Національна служба розвідки та безпеки Люксембургу (SRE), Національна розвідувальна служба Кіпру (EΥΡ), Відділ злочинів і безпеки Ірландії (BCS), Поліція Ісландії (Lögregla), Служба безпеки і розвідки Данії (PET), Служба безпеки Великобританії (MI 5), Федеральне бюро розслідувань США (FBI), Служба загальної безпеки Ізраїлю (SHABAK).

Розповсюдженню ядерної зброї та матеріалів масового ураження протидіють 35 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО.

Контррозвідувальний захист промислового комплексу держави здійснюють щонайменше 15 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО. Серед них Бюро захисту Конституції Латвії (SAB), Департамент державної безпеки Литви (VSD), Служба внутрішньої безпеки Естонії (KaPo), Поліція безпеки Фінляндії (SUPO), Служба державної безпеки Швеції (SÄPO), Служба державної безпеки Бельгії (VSSE), Державна агенція  “Національна безпека” Болгарії (ДАНС), Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW), Румунська служба інформації (SRI), Управління захисту Конституції Угорщини (AH), Інформаційна служба безпеки Чехії (BIS), Словацька інформаційна служба (SIS), Агенція розвідки і безпеки Словенії (SOVA), Державна розвідувальна служба Албанії (SHISH), Агентство безпеки і розвідки Хорватії (SOA). Федеральне відомство захисту конституції Німеччини (BfV) здійснює контррозвідувальний захист промислового комплексу держави через призму боротьби з економічним шпигунством. Міністерство внутрішніх справ та національної безпеки Мальти (MHAS) забезпечує захист об’єктів критичної інфраструктури як поліцейський орган в складі об’єднаного міністерства.

Контррозвідувальне забезпечення діяльності паливно-енергетичного комплексу країн здійснюють щонайменше 17 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО. Це Поліція безпеки Латвії (DP), Департамент державної безпеки Литви (VSD), Служба внутрішньої безпеки Естонії (KaPo), Поліція безпеки Фінляндії (SUPO), Служба державної безпеки Швеції (SÄPO), Служба державної безпеки Бельгії (VSSE), Державна агенція  “Національна безпека” Болгарії (ДАНС), Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW), Румунська служба інформації (SRI), Управління захисту Конституції Угорщини (AH), Інформаційна служба безпеки Чехії (BIS), Словацька інформаційна служба (SIS), Агенція розвідки і безпеки Словенії (SOVA), Агентство безпеки і розвідки Хорватії (SOA), Генеральна дирекція внутрішньої безпеки Франції (DGSI), Служба безпеки Великобританії (MI 5), Служба загальної безпеки Ізраїлю (SHABAK).

Федеральне бюро розслідувань США (FBI), Федеральне відомство захисту конституції Німеччини (BfV), Система інформації Республіки Португалія (SIRP), Генеральна служба розвідки і безпеки Нідерландів (AIVD) здійснюють контррозвідувальне забезпечення діяльності паливно-енергетичного комплексу держав крізь призму боротьби з економічним шпигунством.

Контррозвідувальний захист фондового ринку, інвестиційної, фінансово-бюджетної  та кредитної сфери здійснюють щонайменше 17 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО, а науково-технологічної – 13 спецслужб країн цього блоку. Ще 5 спецслужб, як мінімум, виконують ці функції ведучи боротьбу з економічним шпигунством або через здобування інформації про загрози економічним інтересам держав. Контррозвідувальний супровід зовнішньоекономічної діяльності забезпечують 18 спецслужб країн блоку ЄС-НАТО.

Захист від біологічних, екологічних та техногенних небезпек здійснюють Поліція безпеки Латвії (DP), Департамент державної безпеки Литви (VSD), Служба внутрішньої безпеки Естонії (KaPo), Поліція безпеки Фінляндії (SUPO), Служба державної безпеки Швеції (SÄPO), Служба державної безпеки Бельгії (VSSE), Федеральне відомство захисту конституції та боротьби з тероризмом Австрії (BVT), Державна агенція  “Національна безпека” Болгарії (ДАНС), Агентство внутрішньої безпеки Польщі (ABW), Румунська служба інформації (SRI), Управління захисту Конституції Угорщини (AH), Інформаційна служба безпеки Чехії (BIS), Генеральна дирекція внутрішньої безпеки Франції (DGSI), Канадська служба розвідки та безпеки (CSIS), Національна розвідувальна організація Туреччини (MIT), Система інформації Республіки Португалія (SIRP), Національна розвідувальна служба Кіпру (EΥΡ), Служба безпеки і розвідки Данії (PET), Служба безпеки Великобританії (MI 5), Служба загальної безпеки Ізраїлю (SHABAK).

Як бачимо, «економічна» функція є не просто не «невластивою» для спецслужб, за зразком яких сьогодні хочуть реформувати СБУ, а навпаки – однією з їхніх базових функцій. Розуміючи вагу економічної складової для своєї країни, жоден державник не додумається позбавити власну спецслужбу функції захисту національної економіки.

Серед коментарів до публікації «Невластиві функції СБУ: міф і реальність»можна було побачити щось на кшталт «не бажають відриватися від корита», «самі кришують всі схеми», «не роблять нічого, окрім тиску на бізнес». Тож виникає питання: чи позбавлення СБУ окремих функцій гарантує викорінення негативних явищ в роботі її керівництва чи персоналу? Точно ні. Адже з тими ж функціями працюють десятки західних спецслужб, до яких не мають подібних претензій громадяни країни, чию безпеку ці спецслужби захищають.

Реформована СБУ – це не спецслужба з обрізаними (ще й в часі війни) повноваженнями. Це державний орган спеціального призначення, управління яким відповідає п’ятьом ключовим особливостям: 1) прозорість; 2) відповідальність; 3) підзвітність; 4) участь;  5) чутливість (до потреб людей) (Резолюція Комісії ООН з прав людини 2000/64 “Роль належного управління у підтримці прав людини” ). Не позбавленням функцій, а діями, які розши­рюють можливості контролю і нагляду, в тому числі, і для запобігання інструменталізації спецслужби у внутрішній політиці (якби комусь не подобалось називати СБУ «безпековим скальпелем Президента»), повинна забезпечуватися реформа Служби безпеки України.

Належна правова основа, парламентський та судовий контроль, законодавче посилення незалежних органів, наділених спеціальними контрольними повнова­женнями, реальне залучення представників інститутів громадянського суспільства та ЗМІ до процесів прийняття рішень і управління в секторі безпеки, прозоре та ефективне управління кадровими ресурсами, гідне фінансове та соціальне забезпечення особового складу, прозоре управління фінансовими ресурсами, боротьба з корупцією і виховання доброчесності – ось що забезпечить реальне перетворення національної спецслужби в структуру, яка відповідатиме цінностям і законодавчим нормам українського суспільства і гарантуватиме державну безпеку з дотриманням міжнародних принципів і стандартів прав людини.

Сьогодні Президент України і парламентарі наділені унікальною функцією каталізатора змін, пов’язаних з контролем, просуванням необхідних реформ та моніторингу якості роботи у сфері безпеки, що може мати позитивний вплив і на політику, і на практику. А рівень підтримки Президента в новообраному українському парламенті, як ніколи, здатний забезпечити взаємодоповнення структур внутрішнього і зовнішнього управління Службою безпеки України, що дозволить їй, без позбавлення від «невластивих» функцій, зі значно більшою ймо­вірністю гарантувати безпеку держави, зберігаючи при цьому прозорість і підзвіт­ність політики і практичної діяльності.