Уважаемые друзья, коллеги, читатели!
Позвольте поздравить Вас с наступающими праздниками ипожелать всем всяческих успехов в Новом году.
Ваши конструктивные замечания и предложения приму с благодарностью по адресу
ecofond@gmail.com. С уважением. В.Задорский.
Розумний в гору не піде... Частина 2.
«…робіть наголос намайбутньому, розвивайте науку. Ви навітьздивуєтесь, ставши сильнішими, а деякі зіснуючих конфліктів підуть геть.» Шимон Перес
Перш за все, дозвольтеподякувати Вам за неформальну відповідь (N4 / 3 -21 - 1955 - 16 від 04.11.2016)на мою статтю "Розумний в гору не піде ..."-
http :// blog . liga . net / user / vzadorskiy / article /24478. aspx , а також за змістовнупрезентацію роботи МОНУ в ВНЗ УДХТУ 21 грудня 2016 г. Прошу ще трохи Вашої увагипроблемам стану вищої освіти в Україні.
Судячи з того, що Ви впрезентації приділили багато уваги організаційним і контролюючим аспектам цьогопитання, зокрема НАЗЯВО, можливо, Вас можуть зацікавити також пропозиції щодоконкретних засобів і методів поліпшення якості підготовки фахівців, апробованів нашому університеті на кафедрі Обладнання хімічних виробництв, а також вінших університетах, з роботою яких мені вдалося познайомитися під часбагаторічної роботи в наукових програмах НАТО. Я цитую в цьому листі такожПостанову Президії НАНУ №233 від 09.11.2016 "Про реформування діяльностіНАН України для ефективного наукового супроводження реалізації пріоритетівекономічного розвитку держави”. Зауважу також, що буду намагатися обмежитися лише тими пропозиціями,які не потребують додаткового бюджетного фінансування.
1. Преамбула . Повністюзгоден з Вами в тому, що "стан вищої освіти, зокрема інженерно- технічної,в Україні потребує підвищеної уваги", як і з тим, що "вирішенню цьоговажливого питання загальнодержавного значення перешкоджають помилки минулого искладність сучасного стану інженерної освіти".
2. Теоретична підготовка . Згоден і з тим, що "величезне значення для майбутніх фахівців має... теоретична підготовка у вищому навчальному закладі". У той же час, неможна погодитися з тим, що тільки "перевантаження навчальних планівтеоретичними дисциплінами… зменшило терміни практичної підготовки". Думаю,головна причина в розриві теоретичної і практичної підготовки в університетах.При викладанні теоретичних дисциплін вкрай рідко навіть найдосвідченішівикладачі дають відомості про те, де і як використовуються фундаментальнітеоретичні закони і положення в практиці з урахуванням профілю майбутньогофахівця. Наприклад, ще в шкільних курсах фізики, а потім, в декількохуніверситетських курсах студентів знайомлять з законом Бернуллі, але я непам'ятаю, щоб хтось з моїх студентів при вивченні теорії технічних систем,оптимізації хімічних виробництв, спецтехніки хоча б згадав про цей закон. Але ж без його знання іглибокого розуміння практично неможливо розібратися і, головне, займатися вдосконаленнямсучасних гідравлічних машин, хімічних реакторів, масообмінних апаратів та інше.Крім того, в епоху комп'ютеризації стало явно надлишковим "вбиття" вголову молодої людини знань в області багатьох розділів математики (наприклад,логарифмування, тригонометрії, диференціального й інтегрального обчислення тощо),багатьох розділів фізики і хімії, які вкрай рідко будуть використовуватися в подальшійпрактичній діяльності. Не думаю, що справедливим є поширений аргумент про те,що архаїчні знання нібито необхідні для підвищення рівня розвитку учнів. Можеважливіше підвищувати рівень їх креативного розвитку?
3. Практична підготовка. Впевнений,що причиною зниження рівня практичної підготовки випускників інженерних вузів єне тільки і не стільки перевантаження навчальних планів теоретичнимидисциплінами, а й, як цілком правильно помітили Ви, "проблеми забезпеченнястудентів місцями практики, оскільки, на жаль, промисловість України такожзазнає суттєвих змін не в кращий бік". Тут слід зауважити, що виробничапрактика на зупинених, збанкрутілих, іноді навіть демонтованих підприємствах ажніяк не сприяє підвищенню рівня практичної підготовки студентів, не дає їм мотивацію на майбутню роботу за фахом, не сприяє зацікавленості керівників практики відпідприємства в підвищенні практичної підготовки студентів до майбутньої роботиза фахом. Не завжди також виправдано направлення студентів на практику впідприємства середнього і малого бізнесу часто через відсутністькваліфікованого керівництва, неможливість забезпечення виконання вимог охоронипраці. Крім того, зараз на багатьох підприємствах практично припинені роботи,пов'язані з розвитком і вдосконаленням виробництва, що обмежує можливостівиконання студентами реальних курсових і дипломних проектів по закінченніпрактики. І, нарешті, на жаль, часто відсутній інтерес до підготовки кадровогопотенціалу на великих підприємствах олігархів. Положення може виправити тількипочаток давно очікуваного реформування, може бути, технологічного перетворенняреальної економіки нашої країни. Тільки тоді стане можливим налагодження співпраціз тими підприємствами, які потребують фахівців.
Тут виникає питання прооптимальні організаційні форми співпраці технічних університетів з виробничимипідприємствами в нинішніх реаліях. Мені здається, що мало в університетах"створити підрозділи, які займатимутися організацією практики студентів навиробництві для отримання відповідних навичок та сприятимуть працевлаштуваннюмайбутніх інженерів на виробництво...
Переконаний також, що діада"виробництво - освіта"не стане успішною для підвищення рівня практичної підготовки студентів, поки неперетвориться на тріаду "виробництво – освіта - наука".Втім, практично агонізуюча наука у вищій школі, як і в НАНУ та інших галузевихакадеміях і в галузевих НДІ, залишки яких ще іноді нагадують про себе, сьогоднібез контакту з вищою школою і виробництвом, теж приречені на вимирання. Саме цезрозуміли, нарешті, наші академіки, коли зовсім недавно опустилися з науковогоОлімпу на грішну землю і прийняли революційне рішення " Про реформування діяльностіНАН України для ефективного наукового супроводження реалізації пріоритетів економічного розвиткудержави". Коли читаєш це рішення, просто співати хочеться. тут не тільки"наукове забезпечення інноваційного розвитку держави", але і "підвищенняефективності наукових и науково-технічних розробок установ НАН Українивідповідно до потреб інноваційного розвитку реального сектору економіки, другихсфер суспільного життя та забезпечення обороноздатності держави, посиленняспівпраці з виробничою сферою, насамперед з великими науково-виробничимиоб'єднаннями, високотехнологічними підприємствами та фінансово-промисловимиструктурами" і навіть - увага! -"підготовка кваліфікованих кадрів". А далі вже впору симфонічний оркестр викликати, бо намічено: "утворенняспільно з університетами, академіями, інститутами МОН України спеціалізованихкафедр для підготовки фахівців за кваліфікаційним рівнем магістра та (або)доктора філософії,.. заснування Вищих начальних закладів Із відповіднихнаправлень Наукової діяльності (Галузі знань), участь у забезпеченнінавчального процесу та створенні на договірних засідках науково-навчальнихоб'єднань". От би хоч одна програма реформування структури академічноїнауки була реалізована! А чи не прийшли академіки до необхідності утворення тихсамих тріад, про які йшлося вище ? Тим більше, що позитивний досвід такого підходу в НАНУ вже є. Зокрема, як пишеВ.М.Локтєв в статті "Час академічної коректності минув"(
http://www.nas.gov.ua/text/pdfNews/academician_Loktiev_article.pdf) в Інститутітеоретичної фізики ім. М.М.Боголюбова давно організовано Науково-навчальнийцентр, який є відкритим не тільки длястудентів, а й для старших школярів. У ньому змолоду навчають тим навичкам, щодавали б їм право називатися природознавцями. Серед таких автор вслід за видатнимматфізіком Л.Д.Фаддєєвим, визначає наступне: ”професіоналізм, інтуїцію,переконаність, скептицизм, чесність".
Всі ці міркування приводять до висновку про доцільністьвикористання давно застосовуваного, перш за все, при реалізації інноваційнихпроектів так званого, кластерного підходу, який багаторазово довів своїможливості для появи потужної ракетноїтехніки, танків, літак, ядерної зброї та інше. Хто заважає нашим освітнімчиновникам виступити ініціаторами створення конкретних кластерів – тріад? Можупідказати для початку кілька ідей таких навчально - науково - виробничихкластерів:
• Під час виснажливого для тренера (сподіваюся не дляучасників) 30 - годинного коучингу в Запоріжжі (
http://blog.liga.net/user/vzadorskiy/article/24900.aspx)учасниками тренінгу запропоновано організувати кластер "ЗапорізькийЕлектромобіль "на базі збанкрутілого ЗАЗу - Комунар (шасі, комплектація,збірка), електродного заводу (карбонові корпусні деталі), ЗТМК (Ni - Cdакумулятори), ВНЗ - Український державний хіміко- технологічний університет(просочення кузовів з композитних матеріалів смолами, Li - іонові акумулятори).Для виконання ідеї створення міжрегіонального кластеру "Дніпро-Запоріжжя" можливо слід включити до кластеру також Дніпровський Південмаш.Це був би об'єднуючий для міста та регіонів синергічний проект, надзвичайно важливийне тільки для сталого розвитку та технологічного перетворення двох регіонів, ай для всієї країни. І це не чергова фантазія, за цим проектом є необхіднийінтелектуальний, виробничий та економічний потенціал фахівців та вчених двох найсильнішихв інноваційному сенсі міст (Дніпро та Запоріжжя).
• В умовах триваючого погіршення стану навколишнього середовища в містах та промисловихрегіонах, що негативно впливає на здоров'я населення (це також є однією зосновних причин скорочення населення України), створити кластер для реалізації«Програми адаптації та реабілітації населення до техногенних та мілітаристських навантажень(так звану програму виживання населення)".
• Створення кластеру - Інститут технічної механіки НАНУ,ВНЗ - Український державний хіміко- технологічний університет, Південмаш зрозробки та впровадження кавітаційної техніки.
4. Завод - втузабо бізнес - інкубатор?
І все ж щось підказує, що кластерний підхід до створеннятріад "освіта - виробництво - наука" навряд чи в найближчі рокизнайде відгук у серцях наших реформаторів. Спіткнуться, перш за все, на питанні , який кут кластера більший, старіший, найголовніший. А потім монетарні проблемивиникнуть ... Тому треба обговорити інші форми інтеграції освіти з наукою івиробництвом. Хоча б:
- Створенняпри профілюючих (випускаючих )кафедрах лабораторій від великих підприємств, академічних або галузевих НДІ(КБ). Або, навпаки, створення філій кафедр в академічних та інших НДІ (про це вже буловище, коли йшла мова про пропозиціїПрезидії НАНУ). Це напевно разом з початком реформування реальної економікипослужить поштовхом до розвитку вузівської науки, залученню високої академічноїнауки до вирішення земних проблем реанімованої країни. I тоді заповняться студентами та співробітниками нині порожніприміщення лабораторій університетів та інститутів, там же вони будутьпроходити практику на реальних об'єктах, виконувати реальні курсові та дипломніроботи студентські проекти, а потім дисертації. Тоді може вгамуються непохитніборці з плагіатом - ні з ким буде боротися ...
- Єй інша, що чудово зарекомендувала себе, форма інтеграції науки, виробництва,освіти - створення на базі великих підприємств так званих заводів - ВТНЗів. Напочатку своєї трудової діяльності працював я завідувачем кафедри - своєрідної філії Карагандинськогополітехнічного інституту в м.Теміртау - Заводі - ВТНЗ при Карагандинськомуметалургійному комбінаті. Це був не дуже великий, але чудово оснащений ізабезпечений непоганими кадрами інститут, де був реалізований своєріднийгнучкий графік навчання, при якому пів-року студенти навчалися за заочноюформою навчання, а решту часу вчилися днем. Це був досить жорсткий, алеефективний графік. На підтвердження зауважу тільки, що мої перші учнівиконували свої кандидатські дисертації після закінчення навчання в заводі -ВТНЗ не більше ніж 1.5 - 2.0 роки. Серед випускників ВТНЗ пам'ятаю такожНурсултана Назарбаєва, який і сьогодні далеко не найгірший з Президентів країнСНД. Та й внучка моя закінчує зараз навчання в одному з університетів Бостона,приблизно за таким же графіком навчання. Судячи з її резюме в Facebook, у неїкар'єрне зростання йде в повній відповідності з виконанням графіку навчальногопроцесу.
- І,нарешті, в УДХТУ також була апробована ще одна форма інтеграції науки, освіти івиробництва. Приблизно 10 років тому був створений і деякий час працював першийв Україні Технологічний бізнес - інкубатор. Він досить успішно почав розвиватися,але з деяких суб'єктивних і об'єктивних причин працював недовго (хоча із'явилися перші іноземні інвестори, були розпочаті перші перспективні проекти).І зараз в Інтернеті ще можна знайти останки цього бізнес інкубатору в вигляді он-лайновогостудентського бізнес - інкубатора.
5. Які фахівціпотрібні для ринкової реальної економіки?
Одна з основних проблем нашої вищої школи полягає в тому,що наша країна стала країною з ринковою економікою, а ми навчаємо студентів таксамо, як робили це в СРСР. Тим часом, перейти на підготовку фахівців, щовідповідають ринковим вимогам, завдання не з легких. Для цього необхіднонавчити його виконувати основне стратегічне завдання реформування нашої країнив кризових умовах по наступному алгоритму - реалізація принципів сталогорозвитку з вирішенням економічних, соціальних та екологічних проблем за рахунокорієнтації на розвиток середнього та малого бізнесу та перетворення ринковогомеханізмів господарювання на базі синергії, системного аналізу та сучаснихінформаційних технологій.
Перш за все, необхідно не тільки наповнювати мозкиінформацією і розвивати не пам'ять учня, а розвинути критичне мислення у ньогоі схильність до підприємництва, винахідництва. Для цього необхідно не простознати про системний аналіз, а вміти використовувати його засоби і методи длявирішення практичних завдань. Зокрема, доводиться вчити його синергії якінструменту забезпечення гармонії між системами не тільки в техніці і вреальній економіці, але і в політиці, бізнесі. Ось чому нами запропонована,розвинена та імплементована в навчальний процес нова синергетична концепціякреативності, яка ґрунтується не на випадковому знаходженню шляхів розв'язання з використанням методапроб і помилок, не на плагіаті у Природи її рішень («Сінектікс»), не навиявленні, а потім руйнуванні, подоланні , усуненні, знищенні протиріч (підхідТРИЗ), а на концепції об'єднання, взаємодії, створення і посилення гармоніїтехнічних систем. Такий підхід дозволив нам створити принципово нову технологіювинахідництва і розробити нову концепцію і ефективну технологію креативноїосвіти.
На основі цієї технології в ВНЗ УДХТУ розроблена іреалізована при підготовці механіків досить оригінальна система безперервноїосвіти, що забезпечується ланцюжком спецкурсів: теорія технічних систем,оптимізація хімічної техніки, спецтехніка, глибоке очищення речовин,інженерно-технологічний бізнес. Особливістю підходу є також те, що студентів ненавчаємо окремо основам хімічної технології та конструкціям обладнання (безурахування їх синергічної взаємодія), а хімічній техніці (інжинірингу) якєдності технології та обладнання Останній спецкурс - інженерно технологічнийбізнес включає основні питання інноваційного, інвестиційного, проектногоменеджменту і в поєднанні з синергічно поєднаною інжиніринговою програмоюдозволяє готувати фахівців, що відповідають вимогам реальної економіки.
6. Висновок. Все, щонаписано в цьому посту, апробовано, або реалізовано перш за все в ВНЗ УДХТУодночасно з імплементацією славнозвісної Болонської системи, яка, на мій поглядпри порівняно жорсткій системі управління освітою була одним з основнихчинників руйнування однієї з кращих в світі систем вищої освіти в нашій країні.Зараз сталася серйозна демократизація системи і багато що залежить не тільки відвлади, але і від громадськості університетів. Може, варто перейти у вищій школітим, хто ще не втратив здатність до критичного мислення, від безплідної війни зплагіатом (плагіат зараз - це сформований століттями метод навчання в середнійта вищій школі і боротися з ним так само безнадійно, як і боротися з корупцією – що є основною формоюуправління в нашій країні). Може, варто почати діяти в напрямку реалізаціїсучасних засобів і методів забезпечення поліпшення якості вищої освіти?
І тут надихають останні речення Вашого, Олег Ігорович, листа:“відповідно до статті 32 Закону України «Про вищу освіту» діяльність Вищогонавчального закладу провадиться на принципах автономії та самоврядування, ..вищі навчальні заклади мають право самостійно ухвалювати рішення з питань організаціїнавчального процесу, затверджувати освітні програми та навчальні плани длякожного рівня вищої освіти та спеціальності. Фактично, завдяки новій редакціїЗакону України «Про вищу освіту», кожен вищий навчальний заклад має право самостійнорегулювати кількість дисциплін та їх наповнення, що необхідне для якісної підготовкитого чи Іншого фахівця”.