Як правило, такому виду договору віддають перевагу особи, які потребують сторонньої допомоги, а саме самотні сімейні пари, люди похилого віку, люди похилого віку позбавлені опіки та піклування близьких та інші, з метою забезпечення собі утримання та (в тому числі) довічного догляду.
Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути будь-яка дієздатна фізична особа, яка досягла повноліття або юридична особа.
Договір довічного утримання (догляду) укладається письмово та посвідчується нотаріально. Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання договору недійсним.
Право на нерухоме майно виникає з дня державної реєстрації такого права в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.
Важливо розуміти, що право власності набувача є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину.
На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернене стягнення протягом життя відчужувача.
Втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.
Крім того, набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.
У разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений. Також, цей договір припиняється зі смертю відчужувача.