Фермерство-ключовий елемент розвитку с/г сектору
Сьогодні ми часто чуємо, що Україні необхідно зосереджувати усі свої зусилля та увагу на європейській інтеграції. Даний пріоритет є чи не найосновнішим серед усіх, які озвучуються як Президентом, так і політиками інших рівнів.
Звичайно, у цьому є логіка і сенс. ЄС – економічно потужне інтеграційне об’єднання, з високим рівнем життя, стандартами якості та рівнем споживання продукції (споживчим кошиком). Без перебільшення, ЄС є одним із основних центрів сили на світовій арені не тільки в політичному, а в економічному сенсі. Маючи спільний кордон з рядом країн-членів, було б, м’яко кажучи, нелогічно не ставити собі за мету з часом набути членство в Союзі та отримати цілий ряд переваг від повноцінної інтеграції.
Разом з тим, усі ми повинні розуміти, що набуття Україною членства в ЄС – це дуже довга перспектива, яка, іноді, через ряд об’єктивних причин виглядає недосяжною: неподолана корупція, нецільове використання коштів, в т.ч. залучених ззовні, відсутність дієвих економічних реформ - це ті актуальні проблеми, які роблять неможливим не те що інтеграцію, а взагалі економічне процвітання України. Але це вже інша тема.
Навіть якщо закрити очі на це і помріяти, уявивши Україну у складі Євросоюзу, необхідно чітко розуміти, що членство не вирішить одразу усі проблеми з експортом української продукції. Так, ми отримаємо більше можливостей для взаємної торгівлі, але, експортувати зможемо лише частину з всього нашого експортного потенціалу. Навіть зараз, в рамках Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, виділені нам квоти були використані ще на початку року, а для більшості виробників європейські стандарти взагалі недосяжні.Ринок ЄС не безмежний, він дуже складний і чітко регульований, де кожному гравцю виділяють «своє поле» для діяльності, не більше.
Саме тому завоювання ринку ЄС - це лише одна із цілей, на які повинна працювати зовнішня економічна політика нашої держави. Нашим пріоритетом повинна стати багатовекторна експортна експансія, направлена на завоювання без виключення усіх світових ринків. Ринки Азії, СНД, Африки тощо повинні стати об’єктом економічної дипломатії нашої країни вже зараз. Тим більше, що на ці ринки ми без проблем можемо експортувати саме готову продукцію, а не тільки сировину. Легка та харчова промисловість виробляє досить непогану продукцію, яка може достойно конкурувати на перелічених ринках.
Державна підтримка експортерів, активна зовнішньоекономічна політика та економічна дипломатія, направлена на просування експорту та завоювання нових ринків, професіоналізм та достатня поінформованість відповідних працівників наших представництв в країнах світу у поєднанні з нашим економічним потенціалом та дуже вигідним географічним положенням можуть зробити Україну одним із передових країн-експортерів регіону та Європи загалом. Питання в розробці грамотної стратегії зовнішньоекономічної політики та її професійному, сумлінному виконанні.
