Україна 0.0 чи 4.0: Як нам стати на чолі четвертої промислової революції?
Світ стоїть на порозі четвертої промислової революції. Про неї економісти, інженери та футурологи говорять вже не перший рік. І поки їх прогнози розходяться в деталях, всі вони погоджуються, що саме ця хвиля розвитку буде найпотужнішою.
Втім, певен, ви бачите це, як і я: Україна досі не пережила навіть третю промислову революцію. Поки в Кореї готують до запуску 5G, українці лише почали користуватися LTE. Поки в світі на 3D-принтерах друкують людські органи й автомобілі, українці відстоюють в чергах, аби роздрукувати на звичайному принтері квитанцію про сплату комуналки. Поки в світі криптовалюта визнається на законодавчому в рівні, в Україні в біткоінах “дозволено” хіба що давати хабарі.
Погодьтесь, не схоже на готовність до четвертої промислової революції. Чим же загрожує ця відсталість і чи є можливість в України повернутись назад в майбутнє? І що з цим можемо зробити ми з вами?
РУШІЙНА СИЛА ПРОГРЕСУ
Промислова революція - це науково-технічний сплеск, масовий перехід від одного виду праці до іншого: від ручного до машинного, від мануфактурного до машинного, а також трансформація у світовій економіці.
В основі кожної революції закладено перехід до певної моделі розвитку, але всі вони так чи інакше пов’язані з продуктивністю праці. Наприклад, в першу промислову революцію у XVIII столітті для текстильних фабрик винайдено швацькі станки, що механізувало цю галузь. Паровий двигун змінив не просто виробництво, він змінив базисний підхід до праці. Людська праця відтепер використовувалась не лише для ручного виробництва, але і для створення машин, які могли б автоматизувати це виробництво і частково замінити людей.
Менше століття пішло на новий стрибок - другу промислову революцію, основою якої стало винайдення двигуна внутрішнього згоряння, і, як наслідок, автомобіля і заснування заводу Ford.
Друга промислова революція спровокувала такий швидкий науково-технічний прогрес, що третій ривок відбувся ще швидше. І тепер ми живемо в еру вже третьої промислової революції, цифрової. І якщо дві попередні були тісно пов’язані із техногенністю і стрибком продуктивності праці, то нинішня знов перевертає канонічні підходи до багатьох понять.
Вона декларує верховенство інтелектуальної праці над фізичною. Себто, важливіше - як це працює, ніж як це зроблено. Класичний приклад - компанії-виробники гаджетів. Саме вони чітко розділили виробництво на фаблес і фаундрі: “креативний офіс” генерує ідеї, а виробничий - втілює це у життя на технічному рівні.
Ідея тепер коштує дорожче за втілення. Компанія Apple отримує з кожного проданого продукту щонайменше 200$. Працівники ж заводів, де виробляються ті ж гаджети, отримують такі гроші за 2-3 тижні кропіткої праці.
Найуспішніші країни світу завдяки цьому перейшли на вищий етап розвитку постіндустріального суспільства, декларуючи економіку знань. Ідея такої економіки полягає в людині як в капіталі і в покращенні якості усіх сфер людського життя. Звучить незнайомо для нас, чи не так?
Що ж принесе четверта промислова революція? На думку більшості експертів, вона повністю знищить кордони між фізичною, біологічною і цифровою сферами. Розумні міста, штучний інтелект, дрони, роботи - передбачається, що усі кіберфізичні системи об’єднаються у певну єдину мережу. Вона буде самоналаштовуватися під нові моделі поведінки. Це дозволить максимально роботизувати усі процеси виробництва. Тож, зрештою ручна людська праця може повністю обезцінитися. А от інтелект, креатив і інженерія будуть найдорожчою валютою.
Зверніть увагу на важливий факт: країни, які ініціювали або ж швидко адаптувались до промислових революцій, і досі знаходяться на чолі світової економіки. Англія, США, Німеччина, Канада та інші зуміли забезпечити собі багато років процвітання саме завдяки оперативній адаптації до нових умов, створених революціями.
Хай Україна знайшла своє місце на хвилі другого етапу технічного розвитку, але третій нам досі знайомий лише за досвідом інших країн. Комп’ютеризація, яка і допомогла створити цей переворот, Україну так і не наздогнала (чи швидше пройшла повз неї).
Успішність країни в світі напряму залежить від здатності країни адаптуватись до технологічного прогресу і уміння створювати високі технології. Чим швидше в країні відбуваються відповідні зміни, тим більше кріпне її економіка, а відповідно і покращується рівень життя.
ЩО ПРИНЕСЕ УКРАЇНІ ЧЕТВЕРТА ПРОМИСЛОВА РЕВОЛЮЦІЯ?
Як вже згадував раніше, третя революція поставила на чолі глобального розвитку інтелектуальну силу і комп’ютеризацію. Інформаційні технології правлять світом, але, звісно, спираючись на індустріальну галузь.
Місце України в цих процесах - чи не наприкінці довгого списку. Сьогодні за експортом високих технологій наша країна посідає одне з останніх місць з показником у 0.09%. При цьому, такий показник в однієї з найменших країн Азії, Сингапуру, складає 6.4%.
Структура ВВП України при цьому подібна до структури ВВП країн з високим рівнем розвитку технологій. Та постійний “витік мізків”, еміграція інтелектуальної еліти, призводить до завмирання більшості позитивних процесів.
Чи варто пояснювати, що дасть Україні курс на розвиток технологій?
В першу чергу, це можливість задовольнити потреби тих професіоналів, які залишають батьківщину заради більш гідної оплати своєї праці деінде. Більш за те, часто вони навіть не бачать ніякого кар’єрного розвитку у своїй сфері. І мова йде не лише про IT-спеціалістів, а й про тих, хто вирушає на заробітки і працює на заводах і фабриках.
Як наслідок, ці українські фаблес і фаундрі, «генератори ідей» і «золоті руки», створювали б продукт, який міг би стати частиною українського експорту. Адже досі понад 60% того, що постачає Україна світу - це сировина, а не товари.
Створення позитивного іміджу і репутації українських професіоналів мало б привабити іноземних інвесторів. Що, у свою чергу, інтегрувало б Україну в світові процеси.
Надпродуктивність, якою характеризують четверту промислову революцію, стане відповіддю на більшість сучасних українських питань. За прогнозами провідних економістів, саме надпродуктивність дозволить в майбутньому будь-кому отримувати безумовний прожитковий мінімум, незалежно від віку, професії і соціального статусу.
Власне, це б мало й урівняти пропорцію класів в суспільстві - і, нарешті, утворити в Україні міцний середній клас.
Однак кожна промислова революція тягне за собою і негативні наслідки. Вони можуть виражатися в знеціненні ряду професій. Роботизація може замінити, наприклад, водіїв, кур’єрів, навіть інженерів і людей більш творчих професій: журналістів, перекладачів, письменників тощо. Та це радше виклик системі освіти, яка мусить бути готовою до масової перекваліфікації кадрів.
Знання технологій стане незамінним практично для всіх професіоналів. Медикам необхідно буде вміти працювати з 3D-принтерами, які роздруковують людські органи, дизайнерам - з конструюванням віртуальної та доповненої реальності. Машини не зуміють замінити людей повністю, але люди будуть змушені вміти працювати з машинами.
ЩО ЗАВАЖАЄ ПОЧАТИ ПРОСТО ЗАРАЗ?
Я вважаю, що попри яскраві перспективи стати частиною нового майбутнього, просто зараз Україна не може. Практично як і в усьому, питання упирається у відсутність потужних реформ.
Спостерігаю за тим, як ми опановуємо систему віртуальних грошей. Не вміючи працювати з нею відповідально. Взяти хоча б прославлені біткоіни - українське законодавство не регулює їх обіг. Наприклад, хабар у біткоіні не вважається злочином, бо… не існує відповідної статті. Так само Кримінальний кодекс обходить стороною махінації з електронними підписами та електронними документами. А інтелектуальна власність фактично залишається незахищеною.
Всі ці фактори у сукупності з нестабільною політичною ситуацією і недосконалою податковою системою знищують інвестиційний клімат в Україні. Думаю, жоден притомний успішний інвестор не наважиться вкладатися в проекти в країні, в якій закони не відповідають сучасним технологічним реаліям.
Годі чекати допомоги ззовні! Стрибок з минулого у майбутнє мають здійснити самі українці. Зокрема, ті, хто гарно розуміють, як працює державна система в Україні та які кроки необхідно зробити назустріч четвертій промисловій революції.
ДВА ШЛЯХИ
На мою думку, існує два способи здійснити справжній - і, нарешті, позитивний - переворот в Україні.
Перший підхід назвемо відносно некерованим. Він полягає у негайному створенні всіх умов для приваблення прогресивних іноземних інвесторів. Це:
- створення необхідної законодавчої бази;
- зменшення податків;
Такий підхід дозволить зробити революцію чужими руками - руками міжнародних компаній. Та керувати процесом при цьому Україна не зможе. Вона лише стане майданчиком для подій, і лише в другу чергу - їх учасницею.
Другий підхід - керований. За ним, всім процесом керуватиме спеціально створений орган виконавчої влади. І таким чином, розвиток країни буде контрольованим державою.
Безумовно, для цього теж необхідна сильна законодавча база. На жаль, наразі недовіра українського народу до державного регулювання як ніколи висока. Та, з іншого боку, громадянське суспільство, неабияк розвинене в Україні, теж матиме свій вплив на всі процеси.
Досі не зрозуміло, який підхід готова обрати держава. Але регулювання з боку України, навіть якщо революцію буде здійснено за рахунок інвесторів, просто необхідне. Тому вважаю, саме на часі створення такого органу.
ЯК ЦЕ РОБЛЯТЬ У СВІТІ?
Лише країни, які так і не досягли третього ступеня промислової революції, продовжують боротися за світове лідерство зброєю (яскравий приклад - Росія). Ті ж, які бажають ще за десяток років опинитися в реальних лідерах, обирають битву за розуми і битву розумом. Мені одразу на думку спадають кілька цікавих взірців.
Ще у 2005 році президент Білорусі Олександр Лукашенко підписав Декрет “Про парк високих технологій”. І вже у 2011 році тут створено аналог американської Кремнієвої долини, особливу економічну зону зі спеціальним податково-правовим режимом, сприятливим для розвитку ІТ-бізнесу.
Резиденти Парку високих технологій звільняються від всіх корпоративних податків, а індивідуальний прибутковий податок складає всього 9%. Крім того, згаданий Декрет регулює блокчейн і криптовалюти на законодавчому рівні. І навіть вводить законну базу для створення і курсування безпілотних автомобілів. А також надає підтримку у навчанні ІТ-спеціалістів за кордоном і у створенні нових робочих місць для таких кадрів в Білорусі.
В Казахстані ж так звана Індустрія 4.0 є одним з п’яти головних пріоритетів розвитку країни до 2025 року. Тут якраз процес регулюється спеціальним органом - Міністерством з інвестицій і розвитку. Воно, за дорученням президента, має залучати до Казахстану міжнародні компанії. Приваблювати інвесторів казахи збираються інтеграцією нових технологій у виробництво, що в кілька разів має збільшити продуктивність місцевих потужностей.
Ця стратегія вже дає перші результати - вже зараз у Казахстану є з десяток міжнародних партнерів, які розробляють необхідні проекти.
Цікавим шляхом пішла Естонія - тут створені сприятливі умови для старт-аперів. Причому, не лише для місцевих, а й для іноземних. Країна навіть ввела так звану “візу старт-апера” для молодих спеціалістів з-за кордону, які хочуть розвивати свій бізнес тут. Це не лише створює ідеальний інвестиційний клімат, але і дозволяє Естонії стати полігоном для випробовування й інтеграції нових ідей.
До того ж, висока інформатизація такого суспільства вже сьогодні дозволяє естонцям більшість побутових дій здійснювати за допомогою інтернету - запис до лікаря, отримання рецепту на ліки, голосування на виборах, заповнення податкової декларації тощо. Відповідно і корпоративне законодавство знаходиться на постійному контролі держави й регулярно оновлюється у відповідності до суспільного запиту.
Тим часом, Південна Корея робить свою ставку на штучний інтелект. Прем’єр-міністр Республіки вже виступив на підтримку відповідних дослідницьких інститутів і пообіцяв сприяти венчурному бізнесу. Влада фокусується на створенні безпілотних авто, технологій віртуальної реальності, функціональному інтернету речей, тривимірного друку. Створюються спеціальні освітні програми для підготовки необхідних кадрів у даних галузях. Також, до 2020 року в Кореї планується запуск високошвидкісних мереж 5G.
Абсолютно всі приклади, які можна навести на тему розвитку Індустрії 4.0, мають важливу спільну деталь. В кожному з них на чолі революції стає сама держава.
З ЧОГО НАМ ПОЧИНАТИ?
За успішним досвідом багатьох країн, зміни мають початися не лише в головах людей. Зміни мають початися у Верховній Раді, Адміністрації Президента, Кабінеті Міністрів. Тема найшвидшого технологічного розвитку України має звучати тут постійно.
Перший крок - це створення Пакету законодавчих ініціатив, який передбачатиме:
а) захист всього, що стосується четвертої промислової революції;
б) забезпечення кращих умов для розвитку передових технологій, ніж в інших країнах, а краще - в усьому світі.
Ці два пункти здатні зробити Україну дійсно конкурентоспроможною на ринку великих інвестицій. Адже міжнародні компанії необхідно зацікавити - і не імітацією реформ, а реальними змінами.
Ідеальний результат - Україна має бути локомотивом четвертої промислової революції. Вона має ініціювати її, а не користуватися плодами.
Важливо розуміти, що промислова революція - це об’єктивний процес, який відбудеться так чи інакше. Питання в тому, чи зможе Україна відігравати в цьому процесі вагому роль, чи знов пастиме задніх. Але без законодавчої бази і відповідного законодавчого захисту робити цю революцію НЕМОЖЛИВО.
І тут я бачу важливий інструмент впливу - бізнес. Саме бізнесу необхідно зрозуміти, що Індустрія 4.0 - це логічне продовження. Бізнес має бути політично активним, зацікавленим у створенні сильної конкурентоспроможної держави, а не тікати в тіньову економіку з позицією “моя хата скраю”.
Нездорова українська законотворча традиція - створення законів без прийняття необхідних підзаконних актів, що залишає юристам величезні шпарини і дозволяє законно не виконувати закони. Про це час забути назавжди. Весь процес має бути повним, а не частковим. Прозорим і професійним.
Хочу додати: створення пільгових умов для IT та суміжних галузей потенційно правильний крок. Необхідне і зниження податкового тиску (який взагалі невиправданий в українських реаліях). Але лише в контексті повної реформатизації абсолютно всіх сфер господарювання, тому що промислова революція зачіпає кожну сферу нашого життя. І, до речі, неспроможність здійснити ці реформи в необхідний час відкидає Україну все далі і далі в минуле, поки весь інший світ рухається вперед.
Гарантія успіху - це синергія бізнесу, влади і науки. Всі ці три гілки мають об’єднатися заради високої мети. Причому, навіть без однієї з них місія буде нездійсненною. Вони мають сприяти одна одній, підтягувати на новий рівень, зливатися і створювати процеси, які вже так давно необхідні в Україні.
Рушієм прогресу в усі часи була еліта. Тому прямо зараз, сьогодні, не відкладаючи на осінь, зиму чи 2020 рік, еліта має запустити процес. Це питання має гостро стояти незалежно від того, хто знаходиться при владі. Це питання має бути складовою програм всіх партій. Всі політики мають виступити під одним прапором, бо єдиний бік барикад, який може існувати для тих, хто дійсно заслуговує представляти народ - це успішна, багата, приваблива і сильна Україна.
