16 грудня 2015 року Постановою № 1094 Кабінету Міністрів України буланарешті затверджена Комплексна державна програма щодо підтримки, соціальноїадаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасовоокупованої території України та районів проведення антитерористичної операції вінші регіони України, на період до 2017 року (далі по тексту - Програма).Документ (а саме декларативна його частина та відповідний план заходів)розроблявся центральними органами виконавчої влади під безпосереднімкерівництвом Міністерства соціальної політики протягом цілого року. До робочогопроцесу були залучені також представники громадських та міжнародних організаційу якості експертів, але, на жаль, суттєва кількість їх раціональних пропозиційне були включені у затверджений документ. Крім того фінальний проект Програмиперед затвердженням не був обговорений з експертним колом. Але факт залишаєтьсяфактом - Програма легітимізована. Тож давайте сконцентруємось на тому, що жявляється її наповненням, та в чому виражаються її ризики та переваги.
Отже, відповідно до положень, метою Програми є: - розв’язання основних проблем внутрішньо переміщених осіб (далі по тексту - ВПО), та зниження рівня соціальної напруженості серед них в суспільстві;
- сприяння інтеграції та соціальній адаптації таких осіб за новим місцем проживання;
- допомога в забезпеченні належних умов для життєдіяльності, прав та реалізації потенціалу;
- забезпечення соціальної, медичної, психологічної та матеріальної підтримки ВПО;
- створення передумов для компенсації завданої їм майнової (матеріальної) та моральної шкоди;
- створення сприятливих умов для добровільного повернення на місця попереднього проживання (за умови повного фактичного припинення бойових дій на територіях, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).
Досягнення мети передбачається через виконання Плану заходів, що єневід'ємною частиною документу, а індикаторами успішного виконаннязавдання вважаються показники витрат, показники продукту, показникиефективності та показники якості.
Проаналізувавши близькодвадцяти сторінок вищезгаданого Плану заходів, можна зрозуміти, що Програмаохоплює досить широке коло напрямів діяльності: від соціальної, культурної,освітньої підтримки ВПО до евакуації осіб з зони проведення АТО та співпраці зміжнародними донорами в інтересах переселенців. Для конкретнішого розуміннясуті пропоную розглянути Програму, включаючи План заходів, у розрізі повноти таефективності.
Почнемо, мабуть, з основних недосконалостей: - державний бюджет на 2016 рік не передбачає видатків на реалізацію даної Програми;
- часова обмеженість у реалізації Програми - Програма розрахована всього лиш на два роки;
- не унормована термінологія - в документі використовуються декілька відмінних визначень переселенців, замість використання єдиного офіційно закріпленого поняття “внутрішньо переміщена особа”;
- у деяких випадках очікувані результати від виконання запланованого заходу є не зовсім доцільними. Так, у п. 1 Плану визначено, що результатом доопрацювання програмного забезпечення Єдиної інформаційної бази даних про ВПО повинне бути лише удосконалення системи обміну інформацією між центральними та місцевими органами виконавчої влади. Але чомусь не для підвищення обізнаності щодо проблем ВПО та покращення рівня допомоги таким особам;
- заходи Плану, компетенція осіб, уповноважених на їх виконання та очікувані результати не завжди є логічно пов'язаними як із головним завданням, так і між собою. Наприклад, відповідальними за спрощення процедур, пов’язаних з виданням документів, необхідних для визнання та реалізації прав переселених громадян на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, визначено лише Державну прикордонну службу. Але в цьому напрямі стейкхолдерів набагато більше - досить згадати хоча б про СБУ, що здійснює контроль за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії зіткнення та через неї у межах Донецької та Луганської областей та є розпорядниками Реєстру дозволів для переміщення осіб в районі проведення АТО. До того ж, в графі “Очікувані результати” йде мова про соціальну адаптацію та інтеграцію ВПО, але таке формулювання суперечить першочерговому завданню - забезпечення права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання;
- в деяких пунктах взагалі відсутні термін, результати виконання та виконавець заходу;
- велика кількість заходів спрямована на підтримку осіб з обмеженими можливостями та забезпечення їх прав і свобод. Але мінімум уваги приділено іншим уразливим групам (багатодітні сім”ї, матері - одиначки тощо), особливо проігнорована вкрай важлива тема переміщених дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- пропонується залучити Національну академію наук для створення системи моніторингу та оцінювання ефективності заходів щодо інтеграції, соціальної адаптації та захисту ВПО на національному та регіональному рівні шляхом визначення їх рівня соціальної адаптації та інтеграції. Ініціатива видається, звісно, цікавою в контексті прийняття довгострокових, стратегічних рішень, але не є оперативною та необхідною, враховуючи обмежений термін реалізації положень Програми;
- дублювання завдань, що вже виконуються або виконувались раніше (приклад - створення “гарячих ліній” з метою інформування осіб про можливість отримання необхідних послуг. В Україні вже створена достатня кількість різноманітних “гарячих ліній”, які потребують уніфікації та підвищення коефіцієнту корисної дії таких інформаційних сервісів, а не розширення їх мережі;
- недостатня кількість запланованих заходів, направлених на забезпечення освітніх, культурних, медичних, соціальних потреб ВПО.
Основні перевагиПрограми виражаються у наступному: - достатньо уваги приділено темам постійного, тимчасового житла, соціальному захисту осіб з обмеженими можливостями, працевлаштування та самозайнятості;
- гарантується розроблення механізму оплати вартості комунальних послуг за тарифами для побутових споживачів у разі тимчасового розміщення ВПО у комунальних закладах;
- початок роботи на державному рівні щодо подолання стигмації переселенців та налагодження діалогу між переміщеними особами та приймаючою стороною;
- одним із завдань визначено забезпечення евакуації та надання допомоги для захисту життя особам, що переміщуються ;
- закріплено надання безоплатної правової допомоги ВПО відповідно до норм ЗУ “Про безоплатну правову допомогу”;
- задекларовано забезпечення надання медичної та психологічної допомоги
- прописані заходи, спрямовані на більш грунтовну роботу з міжнародними донорами;
- прописані заходи, спрямовані відновлення житлових об’єктів та об’єктів соціальної інфраструктури на постраждалих від бойових дій територіях ;
- заплановано формування та ведення реєстру заборгованості з виплати заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат.
Головною ж перевагою, намою думку, є поява хоч тематично обмеженого та потребуючого суттєвоговдосконалення, але одного з перших комплексних нормативних документів у сфері забезпеченняправ і свобод ВПО.
Тепер, після затвердження Програми, найосновніше - не допустити виконавцямибездіяльності. Зробити все можливе для високоякісного реального втіленняПрограми у життя, а не сприяти її перетворенню у банальний матеріальний носійневикористаної інформації.