Дистанційне голосування для депутатів: бути чи не бути?

Незважаючи на те, що пандемія ковіду триває вже другий рік і у світі, хоча і дуже обережно, проте починають лунати заяви про перехід цього захворювання в ендимічну фазу, а деякі держави, навіть, скасували раніше введені обмеження, в Україні влада саме зараз серйозно обговорює можливість запровадження дистанційного голосування  для депутатів через ковід.

Планується, що ті з народних обранців, які отримали позитивний ПЛР-тест, можуть долучатися до пленарного засідання он-лайн і голосувати за допомогою карток – червоного, жовтого чи зеленого кольорів.

Обґрунтування цієї ідеї виглядає явно запізнілим. Окрім цього, введення дистанційного голосування  має, як юридичні, так і практичні зауваження. 

Щодо юридичних аспектів.

Питання порядку голосування народних депутатів визначено в Конституції України. А саме, у статті 84 Основного Закону передбачено, що рішення Верховної Ради України приймаються виключно на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто.

Тлумачення цієї статті вже надавав Конституційний Суд України. Зокрема, у своєму рішенні від 17 жовтня 2002 року № 17-рп/2002 КСУ зазначив, що «пленарні засідання - основна форма діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади під час її сесій. Це - регулярні зібрання народних депутатів України у визначений час і у визначеному місці, що проводяться за встановленою процедурою. На них розглядаються питання, віднесені Конституцією України до повноважень Верховної Ради України, і приймаються відповідні рішення з цих питань шляхом голосування народних депутатів України».

Таким чином, рішення парламенту мають прийматися лише на пленарному засіданні ВРУ, яке проводиться у визначений час і у визначеному місці для всіх народних обранців. Таким чином, участь одних депутатів у засіданні в будівлі Верховної Ради України, а інших – в режимі он-лайн, буде суперечити Конституції України в чинній редакції.

А тому, щоб запровадити дистанційне голосування в законний спосіб – без змін до Конституції України не обійтись. Оскільки, в іншому випадку – всі голосування, які будуть проведені за участі депутатів он-лайн – в майбутньому  можуть бути визнані неконституційними. 

Зважаючи на зазначене, ті народні депутати, які пропонують запровадити дистанційне голосування лише шляхом внесення змін до Регламенту ВРУ чи до будь-якого іншого закону(бо є ідеї втілити такі новації змінами до Державного бюджету України на 2022 рік): або ніколи не читали Конституцію України, або цілеспрямовано створюють передумови для законодавчої кризи.

Щодо практичних аспектів.

Навіть якщо і дистанційне голосування буде запроваджене шляхом внесення змін до Основного Закону – то ця ідея, в будь-якому випадку, містить багато необґрунтованих ризиків.

По-перше, існує імовірність технічних збоїв, в чому числі і через хакерські атаки, в роботі програмного забезпечення, через яке буде здійснюватися дистанційне голосування. 

Якщо сьогодні народний депутат не зміг взяти участь в прийнятті рішення ВРУ через проблеми з пультом для голосування – то оголошується перерва в пленарному засіданні для усунення такої несправності. Оскільки, кожний народний депутат, якому народ делегував повноваження здійснювати законодавчу владу, має мати право взяти участь в голосуванні. 

Таким чином, якщо відбудуться збої в роботі програмного забезпечення – то голосування також потрібно буде відкласти до моменту вирішення цієї проблеми. 

А тому дистанційне голосування, всупереч ідеї забезпечення безперебійної роботи ВРУ, може стати тією причиною, через яку парламент протягом тривалого часу не зможе приймати жодного рішення. 

По-друге, запровадження дистанційного голосування може порушувати норму Основного Закону про особисте голосування, якщо участь у прийнятті рішення ВРУ візьме інша особа, яка буде схожою на депутата.

Окрім цього, відповідно до чинних норм Регламенту ВРУ, в залі для голосування може перебувати обмежене коло осіб. Це передбачено для того, щоб усунути ризик будь-якого незаконного впливу на рішення народного депутата. Натомість, під час голосування он-лайн імовірність тиску на депутатів буде досить високою.

По-третє, прийняття рішення ВРУ – це не лише натискання на кнопки: «за», «проти» чи «утримався/лась», чи підняття карток. Це останняі найлегша стадія законотворчого процесу, якій має передувати вивчення тексту законопроекту, всіх його переваг і недоліків, експертних висновків і позицій. Натомість, якщо людина хворіє – то вона, в більшості випадків, не може зробити це якісно. 

В медичній cфері під час прийняття рішення про реєстрацію нових ліків, має бути встановлено, що користь від їх застосування перевищуватимеможливі негативні наслідки. 

Цей принцип можна застосувати і під час аналізу доцільності введення дистанційного голосування для народних депутатів. Вважаю, що можливі негативні наслідки від такого рішення, значно перевищують потенційну користь від таких нововведень. 

Таким чином, виступаючи з ініціативою дистанційного голосування, законотворці повинні добре подумати, щоб потім не стати заручниками всіх ризиків, які вона несе. 

У будь-якому випадку, єдиний і правильний шлях до цих змін лежить через 300 голосів, висновки КСУ та дві сесії. В іншому разі, законність всіх рішень, які будуть ухвалені за такою процедурою, буде поставлено під сумнів. 

Цікаво, чи дозволили б народні депутати стоматологам лікувати пацієнтів також дистанційно? Якщо собі хочуть надати можливість держані рішення приймати он-лайн – то, напевно, і зуби лікувати можна через зум.