Законопроект Президента «Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства» міг би бути прийнятий і позитивно оцінений, хіба що в серіалі, але не в реальному житті.

Студенти юридичного факультету вже на першому курсі вивчають такий латинський вислів «Dura lex sed lex» (закон суворий, але це закон). На жаль, наш Гарант його не знає, як і Конституції не знає, а вважає, що може робити, що йому заманеться.

Рішення Конституційного Суду України  справді неоднозначне, але не катастрофічне.

Ситуацію з антикорупційним законодавством можна було б швидко виправити вже на наступному тижні, проголосувавши у Верховній Раді два законопроекти. Одним поновити у Законі України «Про запобігання корупції» всі норми, що були визнані неконституційними, лише з вказівкою, що цей закон не поширюється на суддів, а іншим – передбачити окремі норми  саме для представників Феміди. Оскільки контроль за ними виконавчої влади, справді, може порушувати вимогу  їх незалежності. Тоді б все знову запрацювало і було б у відповідності з Конституцією України.

Бо як би комусь це рішення не подобалось, відповідно до Основного Закону – рішення КСУ остаточні, не можуть бути переглянуті чи оскаржені і підлягають виконанню, а судді КСУ обираються на 9 років і підстави для їх звільнення чітко визначені в ст. 149-1 Конституції України.

Відключити

Тому звільняти їх у запропонований Президентом спосіб – це знехтувати нормами Конституції, гарантом додержання яких є сам Глава держави.

На даний момент, у суді є три вільні вакансії, які чомусь не спішать заповнювати. Окрім цього, якщо у правоохоронних органів є підстави думати, що таке рішення КСУ прийняв під впливом третіх осіб – то вони могли б зайнятися досудовим розслідування і довести справу до суду. І якщо саме суд встановить незаконність дій суддів КСУ – то звільнити їх можна буде у цілком законний спосіб, відповідно до п.5 ч.1 ст. 149-1 Конституції України, згідно з якою повноваження судді КСУ припиняються у разі набрання законної сили  обвинувальним вироком щодо нього за вчинення злочину.

Таке враження, що наша влада діє за принципом «згоріла хата, нехай горить сарай». Оскільки такий законопроект точно не переконає європейських партнерів не позбавляти Україну безвізу, а навпаки ще більше підтверджує, що ми не прогнозована держава, в якій не діє право і закон. Більше того, такі рішення Президента показують всім громадянам, що якщо в законодавстві щось не подобається – то це можна просто знехтувати.