Незалежний суд? Ні, не чули
На мою думку, в правовій державі їх неприпустимо ухвалювати.
Перше - це звернення до ВККС щодо прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання суддів, яке дозволить здійснити «перезапуск» Окружного адміністративного суду м.Києва.
Друге - звернення до СБУ та Генеральної прокуратури про доручення цим органам перевірити чи є підстави для притягнення суддів вказаного суду до кримінальної відповідальності за ухвалене ними рішення.
На відміну від президента, не берусь оцінювати рішення суддів, які розглядали цю справу - адже таке право має лише Суд вищої інстанції. Впевнений, що їхній вердикт переглядатимуть і в апеляційному, і в касаційному порядку. І саме ці інституції визначать законність рішення. На те й існує Конституція.
Тому хотів би звернути увагу на рішення РНБО, які озвучував для протоколу сам Президент.
Відповідно до ст. 6 Основного Закону Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Ст. 126 Конституції України передбачає гарантії для діяльності судової гілки влади. А саме в ній зазначено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
І в продовження цих конституційних норм, ст. 376 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за втручання в діяльність судових органів.
Таким чином висловлювання Президента про необхідність проведення кваліфікаційного оцінювання суддів і про незрозумілий «перезапуск» Окружного адміністративного суду м. Києва, а також про доручення правоохоронним органам оцінити чи є в діях суддів, які розглядали справу про націоналізацію Приватбанку, ознаки злочину - можна розцінювати саме як втручання в діяльність судової гілки влади. Що заборонено Конституцією та законами України.
Хочу нагадати - судова реформа проводилась саме під гаслом «забезпечення незалежності суддів і позбавлення будь-кого, зокрема і Президента, можливості впливати на них».
Судову реформу ініціювали, а від заяв «доручити провести оцінку наявності підстав для притягнення суддів до кримінальної відповідальності за ухвалене ними рішення» не відмовились.
При чому, щось подібне можна було б ще зрозуміти, якщо б апеляція чи касація цілковито скасувала рішення суду першої інстанції, а так - без перевірки його у вищих інстанціях - такі заяви неприпустимі в правовій країні.
