Не так давноВерховна Рада прийняла рішення про обрання нового Прем’єра та призначила новийКабмін. Рішення то прийняла, але чи призначала? Зважаючи на те, що під часголосування депутати порушили весь порядок формування Кабінету Міністрів,визначений у Конституції.
Багатосуперечок, якщо не сказати скандал, викликав сам зміст постанови № 4423, якоюпарламент призначив Володимира Гройсмана прем’єр-міністром. Адже пакетом у ніййшлося про скасування попереднього рішення ВР про визнання незадовільною роботиУряду Арсенія Яценюка. Окрім того, що зміст постанови є просто маніпулятивним,і, схоже, був однією з умов для голосування «Народним Фронтом» за призначеннянового прем’єра, постанова прямо порушує Конституцію.
Нагадаю, що стаття114 Конституція чітко передбачаєте, що Прем’єр-міністрУкраїни призначається Верховною Радою України за поданням Президента України.Тобто, проект постанови про обрання нового Прем’єра може вносити на розглядпарламенту виключно Глава держави. Натомість, парламент проголосував за акт, ініціаторамиякого були самі нардепи.
Це все одно, що попросити вашого сусіда звернутисьзамість вас до суду. Наприклад, ви придбали у магазині зіпсований товар, апозиватись замість вас відправили сусіда. Як би переконливо сусід в суді не обґрунтовувавсвій позов, у його задоволенні суд відмовить. Оскільки були порушені ваші права,а не сусіда. Натомість, якби з аналогічним позовом до суду звернулись ви якпокупець, який власне і придбав зіпсований товар, то ви б точно отрималирішення на свою користь.
Так само і з ситуацією з призначенням Прем’єра: народнідепутати – не мають права виступати із такою пропозицією, вони є «неналежні»суб’єкти законодавчої ініціативи у цьому питанні. Тільки Президент має правопропонувати ВРУ кандидатуру Прем’єр-міністра.
Саме так, без жодних труднощів, ст. 114 КонституціїУкраїни застосовувалася раніше. До прикладу, у 2007 році тодішній ПрезидентУкраїни Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту проект постанови «Про призначенняЮ.В. Тимошенко Прем’єр-міністром України» (реєстр. № 1175), а у 2014 році вжеПрезидент Петро Порошенко - проект Постанови «Про призначення Яценюка А.П.Прем’єр-міністром України» (реєстр. № 1007).
У 2016 році Глави держави також зареєстрував свій проектпостанови «Про призначення Гройсмана В.Б. Прем’єр-міністром України» (реєстр. №4420). Однак, всупереч вимогам Конституції України, поставили на голосування іприйняли зовсім інший документ, авторами якого були самі народні депутати.
Далі – більше. Верховна Рада, не змінюючи обраного курсу,проголосувала ще за одну Постанову № 4424, якою сформувала склад Кабміну. Її ініціаторомзначиться також народний депутат…Володимир Гройсман. В постанові був зазначенийсклад нового Кабміну, в тому числі – кандидатури Міністра оборони та Міністразакордонних справ.
Приймаючи її в такому варіанті, народні депутати знову ждопустили порушення вже згаданої вище ст. 114 Конституції України, частиноючетвертою якої передбачено, що Міністр оборони України, Міністр закордоннихсправ України призначаються Верховною Радою України за поданням ПрезидентаУкраїни, інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Верховною РадоюУкраїни за поданням Прем’єр-міністра України.
Тобто, Основний Закон України передбачає:
по-перше, що проект постанови про призначення Міністраоборони та Міністра закордонних справ також має бути внесений Главою держави;
по-друге, ініціатором проекту постанови про усіх іншихчленів КМУ має виступати Прем’єр.
Натомість, народні депутати проголосували за однупостанову, яка була внесена, навіть, не Главою Уряду, а ще народним депутатом –Володимиром Гройсманом!
Тобто, народні депутати примудрились тричі порушити встановленийКонституцією порядок формування Уряду. Таке призначення є незаконними, що, вмайбутньому, буде мати наслідком і незаконність усіх його рішень. Однак, схоже,владу це не хвилює взагалі – порушувати Конституцію, а також Закон «ПроРегламент Верховної Ради України» для неї вже не вперше.
На жаль, Конституція із акту, який має найвищу юридичнусилу, сьогодні перетворилась, як писав суддя Конституційного Суду УкраїниСтаністав Шевчук, «на клаптик паперу».
Як фахівцямене дивує легковажність, із якою члени коаліції ставляться до таких процедурнихпорушень. Кожне порушення Конституції лише знижує легітимність і новогоКабміну, і влади в цілому. Досвід 2010 року наших політиків, схоже, так нічомуі не навчив.