Українські судді просять про зустріч із Моніторинговим комітетом ПАРЄ

Українські судді вже відкрито заявляють про тиск на себе з бокузаконодавчої та виконавчої гілок влади та просять про зустріч із представникамиМоніторингового Комітету ПАРЄ. Днями відповідні листи із проханням про зустрічнаправили ГО «Асоціація адміністративних судів», а також Асоціація розвиткусуддівського самоврядування в Україні.

Важливо, що це - не перше звернення українських суддів до ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи, але вперше судді просять про зустріч. До речі - цілкомреальну та можливу. Адже 28-29 квітня очікується візит місії Моніторинговогокомітету ПАРЄ до України, під час якого доповідачі досліджуватимуть, чи виконуєнаша держава взяті на себе зобов'язання перед Радою Європи.

Як зазначають судді у своїх зверненнях, причиною для цього стали проблемаполітичного тиску на суддів з боку виконавчої та законодавчої влади, а такожфактичний провал судової реформи. Іншою причиною звернення до ПАРЄ сталибездіяльність Парламенту і Президента в частині призначення суддів. Через що вУкраїні вже закриваються суди, а громадяни втрачають доступ до правосуддя. Ценапряму порушує статтю 6 Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини іосновоположних свобод».

Суддівські асоціації, що стали підписантами звернень, раніше неодноразовозаявляли, що підтримують курс на судову реформу та не бажають бути остороньцього процесу. Однак вважають, що реформа має відбуватись із дотриманнямверховенства права та з урахуванням думки суддівського корпусу.

Таким чином, можна зробити кілька висновків.

По-перше, сам факт звернення свідчить про те, що судді, за допомогоюасоціацій, намагаються шукати діалогу із ПАРЄ. Оскільки, нажаль, поточнаситуація зі станом правосуддя може свідчити про не виконання українською владоювзятих на себе зобов’язань перед Радою Європи.

По-друге, бажання суддів зустрітись із Представниками ПАРЄ та обговоритиреальний стан справ в системі правосуддя свідчить про їхню відкритість таготовність до судової реформи, яка потрібна в першу чергу суспільству, а неполітикам.

По-третє, найважливіше, що таким чином спростовується міф, нав’язанийукраїнськими політиками, про те, що начебто судді бояться та не хочуть судовоїреформи. Навпаки – судді хочуть і виступають за проведення реформи правосуддя.Єдине, чого вони бажають, щоб реформа проводилась демократично, а думкасуддівського корпусу була врахована.

Нагадаю, ще у березні 2016 року до Моніторингового комітету ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи, а також до Офісу Ради Європи звернулись близько 500українських суддів - із проханням вжити усіх можливих заходів для подальшогопроведення судової реформи обраним шляхом та недопущення порушення при цьомуправ суддів.

Звернення підписали майже сотня кандидатів резерву на посади суддів, більшедвохсот «молодих суддів», призначених на посади вперше та майже сотня суддів,які очікують на призначення безстроково.

Я вважаю, щосаме ці представники суддівського корпусу, які не бояться захищати свої правата професійно відстоювати власну позицію, що обґрунтовується не декларативнимифразами, а положеннями національного законодавства і нормами міжнародногоправа, довели – вони дійсно незалежні і можуть виконувати цю вкрай важливу длядержави функцію – чинити правосуддя.

Нижче наводжу фотолистів-звернень від суддівських асоціацій.