Доволі важко спостерігати за тим, якзводяться нанівець результати твоєї праці. Свого часу я був співавтором Закону«Про судовий збір», який був прийнятий в 2010 році і отримав позитивну оцінкуєвропейських інституцій. Збір замінив існуючий раніше платіж у вигляді держмитапри зверненні до суду. Його сплачує та сторона, яка ініціює судовий позов. Уразі вирішення справи на користь позивача, сторона, що програла, компенсує йомувитрати на оплату судового збору.
Ідея закону була дуже проста: право на захистповинен мати кожен громадянин, незалежно від його фінансової спроможності. Щобу тих випадках, коли йдеться про базові норми справедливості, оплата зазвернення до суду або скасовувалася взагалі, або не перевищувала меж розумного.
Але минулого року у текст Закону «Про судовийзбір» були внесені такі “покращення”, що сьогодні право на звернення до суду,гарантоване Конституцією, нажаль, більше не є загальнодоступним для всіхгромадян. Маю на увазі Закон України "Про внесення змін до деякихзаконодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набувчинності з 1 вересня 2015 року.
Він значно змінив існуючі ставки судовогозбору за подання до суду, а також перелік суб'єктів, які звільняються відсплати збору під час розгляду справи в усіх інстанціях. При чому, нововведення“чомусь” торкнулись саме громадян. Адже «грошовий поріг» для звернення до судубув суттєво збільшений. Натомість, органи державної влади отримали пільги зісплати судового збору – тобто можливість звертатись до суду безкоштовно.
Аби не бути голослівним, розгляну зміни уЗаконі детальніше і з прикладами.
Так, позивачі, які звертаються до суду узв’язку порушенням їхніх прав, як споживачів, більше не звільняються від сплати судового збору. Уявіть собі, що винезадоволені ставленням до вас водія маршрутки, який не зупинився навстановленій зупинці. За висловлення свого незадоволення ви будете змушеніплатити. Чи буде тепер хтось подавати до суду, наприклад, на продавця неякіснихтоварів, якщо за це доведеться викласти немалу суму, можливо в кілька разівбільшу за ціну товару?
Хто буде боротися за свої права як споживачівтоварів, робіт і послуг, якщо це будевідчутно бити по кишені? Але наші законодавці у цьому ніякої логічноїсуперечності не бачать.
Щодо ставок судового збору. Згідно з нормамипопереднього закону, така оплата коливалася в межах від 0,1 до 3 розмірівмінімальної заробітної плати, що станом на 1 січня 2015 року становило від121,8 до 3654 грн. У випадку, якщо йшлося про позови майнового характеру, тосума збору визначалася у відсотках від ціни питання. Але, що важливо, існуваливерхні обмеження, які узгоджувалися із здоровим глуздом, а саме - фізична особане платила за подання такого позову більше аніж 3 розміри мінімальноїзаробітної плати.
З вересня минулого року “стеля” для судовогозбору піднята до захмарних висот. Так у господарських справах, за якимисудяться не лише величезні корпорації, а й прості приватні підприємці, ставкисудового збору збільшилися в рази, а максимальний розмір для ФОП встановлено нарівні 150 мінімальних зарплат - щосьогодні складає 206 700 гривень.
Для юридичних осіб, які звертаються до суду зпозовами майнового характеру, верхньої межі судового збору тепер взагалі неіснує.
Як щодо простіших, повсякденних ситуацій?
Мінімальний судовий збір тепер становить 551гривень 20 копійок. Просто порівняйте цю суму з розміром середньої пенсії чимінімальної зарплатні. Чи буде тепер пенсіонер звертатися до суду, якщо цевідразу ж забере у нього півпенсії і далі будуть ще й інші витрати, доприкладу, на допомогу адвоката? Питання риторичне.
Якщо ви, наприклад, захочете оскаржитибездіяльність чиновника, який ігнорує ваші звернення, звернутися до суду виможете лише заплативши в касу півтисячі гривень. Тут кожен подумає спочатку, чийому це взагалі потрібно.
Але далі - більше.
Цивільний позов з приводу заподіяноїморальної шкоди обійдеться вам щонайменше у мінімальну заробітну плату - 1378гривень.
А якщо вам раптом знадобиться простопідтвердити своє право власності на житло, то за цю формальність вам також доведетьсязаплатити майже 7000 гривень на рівному місці. Хіба, що ви живете у якійськартонній халупі, вартість якої є абсолютно незначною.
Якщо ж у вас виникли непорозуміння з податковою,то за новими нормами це вже вважається майновою, а не адміністративною справою.А щодо майнових справ, мінімальна ставка збору для юридичних осіб тепер - неменше півтора відсотки від ціни позову.
Але обмежитися лише одним судовим зборомнавіть і не сподівайтеся. Чи не кожна ваша дія буде обкладена новими і новимипоборами. Забезпечити докази у справі, провести експертизу, отриматироз’яснення судового рішення, роздрукувати технічний запис - за все, за кожнудрібницю, щоразу потрібно платити окремо.
Судді якихось п’ятнадцять хвилин розглядаливашу апеляцію у майновій суперечці? Будьте ласкаві, з вас щонайменше 1 155грн. Вашу справу спрямували у касаційну інстанцію, але там вона навіть нерозглядалася? Це не має значення. Ви все-одно винні державі щонайменше 1210 гривень.
До господарських судів сьогодні краще взагаліне звертайтесь! Незалежно від результату, ви наражаєтеся на неабиякий ризикзалишити в суді 110% спірної суми за подання апеляції, 120% - за касаційнускаргу, 130% - за перегляд рішення у Верховному Суді.
Ласкаво просимо до держави, в якій безкоштовнехіба що повітря!
З новими судовими «поборами», які можуть «з’їсти»всю вашу зацікавленість у відновленні справедливості, зникає взагалі усямотивація звертатися до судів.
Про відновлення справедливості заради самоїсправедливості має змогу турбуватися лише якийсь принциповий мільйонер.
Наслідки такого “законодавства” вжевідчуваються. За статистикою Ради суддів України, кількість судових справ вУкраїні різко зменшується. Минулоріч в судах розглядалося близько трьохмільйонів позовів. Це на два мільйони, тобто – вполовину менше, ніжпопереднього 2014 року.
Таким чином, правова держава у нас пересталаіснувати ще навіть не виникнувши. Ось вам і реальний результат судової реформи.А ви чого хотіли?