Китайськаприказка «немає нічого гіршого, ніж жити в епоху змін» якнайкраще характеризуєпроцес проведення судової реформи в Україні. Сьогодні правдивість цих слів можутьпідтвердити усі, хто так чи інакше пов'язаний із судовою системою: судді,особи, які перебувають у кадровому резерві на зайняття цієї посади та громадяни,в яких виникла необхідність звернутися до суду. Для того, щобпровести вдалу судову реформу не потрібно вигадувати щось нове - достатньо ознайомитися ізнапрацьованими і випробуваними на практиці європейськими стандартами у ційсфері, які є дуже простими і зрозумілими.
А саме: судова гілка влади має бути абсолютно незалежноювід політиків; суддя може бути звільнений з посади лише у разі допущення нимсерйозних порушень; атестація суддів має відбуватися таким чином, щоб при цьомуне було завдано шкоди правосуддю; в будь-якому разі, доступ громадян досправедливого суду не може бути обмежений. Нажаль, ситуація, що склалася ізпроведення судової реформи в Україні, аж ніяк не відповідає зазначенимиправилам.
Саме тому до Членів та Секретаріату Моніторинговогокомітету Парламентської Асамблеї Ради Європи, а також до Офісу Ради Європи, зпроханням вжити усіх можливих заходів щодо недопущення і подальшого проведеннясудової реформи обраним шляхом, окремими листами звернулися:
- майже сотнякандидатівна посади суддів, які протягом 2011-2013 років були включені до кадровогосуддівського резерву (цей резервсьогодні налічує близько 1200 осіб);
- більше двохсот суддів, які були призначені на своїпосади вперше і будуть звільнені, якщо зміни до Конституції України наберуть чинності.Такі правила можуть бути застосовані добільш ніж 1000 осіб;
- та майжесотнясуддів, які на сьогодні не здійснюють правосуддя, через бездіяльність ВерховноїРади України, оскільки вже тривалий час парламент не голосує за призначення їхна посади безстроково (загалом такихсуддів більше 650-ти).
Зробити цеїх змусили наступні обставини.
Спершу про резервістів . Впродовж 2011-2013років Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було проведено три наборикандидатів на посади суддів, за результатами яких до кадрового суддівськогорезерву було зараховано 2367 осіб. У зв’язку з нормами Закону України «Провідновлення довіри до судової влади в Україні», з 2014 року Вища кваліфікаційнакомісія суддів України та Вища рада юстиції не здійснювали своїх повноважень,через відсутність кворуму.
Таким чином, конкурси на зайняття вакантних посад непроводились і станом на 12 листопада 2015 року у 610-ти осіб вже закінчився граничнийстрок перебування в кадровому резерві. А в грудні 2016 року граничний строкзавершиться і у решти кандидатів. Таким чином, кадровий резерв суддів будепросто знищений. Тобто підготовлених та проатестованих фахівців виключать зрезерву тільки через те, що політики не змогли своєчасно сформувати склад Вищоїради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів.
Щодо суддів, у яких закінчився п’ятирічний строк перебуванняна посаді – мотиви їх звернення неодноразово ставали предметом публічнихдискусій. Відповідно до чинних норм законодавства, особи впершепризначаються на посаду судді указом Президента України на п’ятирічний термін,а по його завершенню - обираються Верховною Радою України безстроково. Неефективністьі шкідливість залучення до процесу визначення суддівської кар’єри політичнихорганів, а саме – Верховної Ради, сьогодні можна побачити дуже чітко: через різноманітніполітичні мотиви, парламент України ігнорує питання про призначення безстроково650-ти суддів, п’ятирічний строк повноважень яких завершився.
Також до ПАРЄ скаржаться й «молоді судді», які будутьзвільнені з посад, у разі прийняття змін до Конституції України. ПроектомЗакону України «Про внесення змін до Конституції України» (в частиніправосуддя) передбачається, що після набрання ним чинності, повноваженнясуддів, призначених на посаду строком на п’ять років, припиняються іззакінченням строку, на який їх було обрано. Суддів, які потенційно будутьзвільнені, без будь-яких пояснень і мотивів, сьогодні є близько 1000.
На завершення про громадянУкраїни, позбавлених права на справедливий суд. Через такі вкрай необдуманіманеври українських політиків і безальтернативне переслідування єдиної мети - «звільнитивсіх суддів, які були призначені попередньою владою», в найгіршій ситуаціїопинилася не самі судді, а громадяни та бізнес, які потребують судового захисту.Оскільки, через дефіцит служителів Феміди, справи розглядаються з порушенням встановленихстроків, і нерідко трапляється так, що ухвалене рішення вже може не матижодного значення для сторін спору.
До того ж, прийнята парламентом і Президентом позиція «непризначити нікого взагалі, щоб серед них не виявилося негідників», замістьтого, щоб встановити чіткі правила відбору кандидатів на посади суддів, спричинила протилежні наслідки. Так доприкладу сьогодні в Україні є два районні суди – Брусилівський таМагдалинівський, у яких відсутні судді, які б були повноважними розглядатисправи.
Тобто,громадяни, які проживають або мають майно в межах юрисдикції вказаних судів,позбавлені можливості захисти свої права, оскільки їхні цивільні позови лишереєструються в канцеляріях зазначених судів, але не розглядаються.
Таким чином,Україною зараз допускаються порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини іосновоположних свобод, яка передбачає, що кожен має право насправедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строкунезалежним і безстороннім судом.Підтвердженнямцього, є практика Європейського суду з прав людини, який у справі «Голдер протиВеликої Британії» зазначив, що сама конструкція статті 6 Конвенції була бибезглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися.
Сподіваюсь, на реакцію Моніторингового комітету ПарламентськоїАсамблеї Ради Європи та Ради Європи не доведеться довго чекати, а найголовніше– її візьмуть до уваги наші реформатори судової системи України.
Я вважаю, що саме ці майже 3000 осіб, які не боятьсязахищати свої права та професійно відстоювати власну позицію, щообґрунтовується не декларативними фразами, а положеннями національногозаконодавства і нормами міжнародного права, довели, що дійсно незалежні іможуть виконувати цю вкрай важливу для держави функцію – здійснюватиправосуддя.
Нижче наводжу фото листа, спрямованого до Моніторинговогокомітету Парламентської Асамблеї Ради Європи від кандидатів резерву.