ВКонституції не має не важливих норм, однак розділ ІІ «Права, свободи таобов’язки людини і громадянина» по суті є Мagna Carta для українськогосуспільства. В ньому відображені стандарти державної політики в напрямкузахисту прав людини, а також обсяг прав, які держава зобов’язана гарантуватигромадянину для того, щоб він почував себе гідно.
Перш ніж щось робити, завжди потрібно мати відповідь напитання – для чого це потрібно? Новий варіант цього розділу Основного ЗаконуКонституційна комісія напрацювала ще влітку 2015 року. Однак, для чого булипотрібні місяці цієї роботи - сказати складно.
Так, дійсно, для проведення в Україні реформидецентралізації, в Конституцію необхідно вносити зміни. Те саме стосується йсудової реформи. Але норми розділу Основного Закону про права і свободи людинисьогодні вже ґрунтуються на положеннях універсальних міжнародних договорів, і ємайже ідентичними у всьому світі. Тому говорити про їх застарілість не варто. Тимбільше, напрацювання Конституційної комісії навпаки можуть звузити обсяг соціальнихправ і свободукраїнців у порівнянні із сьогоднішнім рівнем.
Право насвободу: конкуренція судам
Нині питання обґрунтованості затримання особи вирішує виключносуд. У проекті від експертів Конституційної комісії передбачено, що «за наявності обґрунтованих і законнихпідстав для арешту або затримання, особа має негайно постати перед судом або іншою посадовою особою, якійналежить за законом право на судовий розгляд…».
Ця пропозиція йде у розріз, навіть, із судовою реформою:в проекті змін до Конституції, в цій частині, немає жодної згадки про те, щоправосуддя можу здійснюватися іншими органами чи то посадовими особами.Оскільки в тексті Основного Закону зберігається ст. 124, яка говорить, щоделегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чипосадовими особами не допускаються.
Хочу зазначити, що у разі прийняття цих пропозицій,по-перше, виникнуть суперечності між нормами Конституції. По-друге, в Україні прийматирішення про арешт або затримання особи зможе, не лише суд, але і посадоваособа; яка саме - депутати зможуть визначити на рівні закону. А тут з ’являєтьсяшироке поле для маневрів.
Правовласності: Експропріація як «подарунок» для інвесторів
Замість того, щоб посилити захист інституту власності вУкраїні та включити до Основного Закону додаткові гарантії, відсутність якихнасправді є суттєвою проблемою для притоку інвестицій в нашу державу, експертиКонституційної комісії пропонують діяти навпаки. А саме – розширити перелікобставин, які допускають примусове позбавлення права власності.
До таких підстав, як відчуження майна з мотивівсуспільної необхідності і конфіскація, додається ще і націоналізація та експропріація. Цікаво, чи побільшає після цьогобажаючих вкладати кошти в Україну?
Окрім цього, Основний Закон пропонується доповнити положеннямпро те, що «примусове заволодінняіноземною державою на тимчасово окупованих територіях України власністюУкраїни, її фізичних і юридичних осіб….не має жодних правових наслідків». Таканорма є абсолютно правильною. Таким чином, ми не визнаємо, наприклад, фактузаволодіння Росією майном, розташованим на окупованих українських територіях. Єдинезауваження викликає лише доцільність закріплення цієї норми на конституційномурівні, адже вона могла б бути визначена на рівні закону.
Охороназдоров’я: тільки в екстрених випадках
Сьогодні українці мають право на безоплатну медичнудопомогу, що передбачене статтею 49 Конституції. Також Основний Закон гарантує те,що існуюча мережа медичних закладів не може бути скорочена. Цінорми пропонують виключити з проекту Основного Закону.
А держава залишить за собою обов’язок гарантувати надання мінімального обсягу безоплатнихмедичних послуг та безоплатної медичної допомоги, і лише в екстрених випадках, що встановлені законом.
З одного боку, гарантувати те, що держава не можевиконати - не правильно. Реально безкоштовної медицини в Україні немає, дляцього не вистачає коштів держбюджету.
Але ж обмежувати право на безоплатну медицину критеріями«мінімальності» та «екстреності», на мою думку, є ще більш злочинним. Вінпризведе до того, що в лікарів зникне обов’язок надавати допомогу якісно, атакож, теоретично, дає право просто відмовити в наданні медичних послуг.
Невідчужуваністьі непорушність прав людини
Часто закони України визнаються неконституційними самечерез те, що вони звужують зміст та обсяг існуючих прав. Це положенняст. 22 чинної Конституції існує для того, щоб обмежити апетити влади тазберегти сталість суспільних відносин. Найбільш важливий акцент в цій нормісаме на слові «існуючих» прав.
Члени Конституційної комісії пропонують замінити лишеодне слово: «не допускається звуження змісту і обсягу конституційних прав і основоположних свобод». Таким чином, не можнаобмежувати лише ті права, які передбачені в Конституції, а щодо всіх інших прав, передбачених на рівні законів – заборони вже небуде.
Тому, ситуація за якої сьогодні, прикладом, громадянимають право на безкоштовний проїзд у громадському транспорті, або ж пільги зоплати комунальних послуг, або ж безоплатну повірку лічильників, а післяприйняття Конституції, в такій редакції, змушені будуть за це платити, станецілком реальною. Хіба такі пропозиції розширяють права громадян?
Право напритулок або хвиля мігрантів?
Статтю Основного Закону, що регулюватиме право наотримання притулку в Україні громадянами інших держав, хочуть викласти в такійредакції: «ніхто не може бути висланийчи екстрадований у державу, в якій не скасована смертна кара або існуєреальна небезпека того, що він може бути підданий катуванням чи іншим видамнелюдського чи такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання».
Зважаючи, що норми Конституції є нормами прямої дії, цеобернеться тим, що видворити з України, наприклад, громадянина США, Білорусі,Китаю, Афганістану чи Ірану, навіть, якщо вони не вчинили злочинів, за яких доних може бути застосоване найсуворіше покарання на їх Батьківщині, буденеможливо. Оскільки в цих країнах не скасована смертна кара. Це може спричинитицілу хвилю міграції.
Загальнівраження: валіза без ручки?
Схоже, що в Україні зміни до Конституції Українивносяться заради самих змін. Жодної користі для громадян, чи посилення їхконституційних прав даний документ взагалі не несе. Хоч якось пояснитинеобхідність змін до Конституції в частині прав і свобод людини можна було б,якби її запропонували доповнити новими положеннями, які виникли, у зв’язку зплином часу і появою абсолютно нових правовідносин. До прикладу, правом назбройний захист свого життя або додатковими можливостями на захист своїх прав вмережі Інтернет.
Але такі новели в проекті Основного Закону відсутні.Навіщо ж переписувати те, що і так написано добре?