Хто мав бипершим відреагувати на проект судової реформи? Напевно, самі судді. Але судді –не політики і не звикли публічно висловлювати власну точку зору. Однак нинішнясудова реформа, підготовлена членами Конституційної комісії, створеноїПрезидентом, змусила говорити і більшість представників судової гілки влади.
Не так давно проект судової реформи,розроблений експертами Конституційної комісії, спрямували на експертизу доВенеційської комісії. Логіка влади в цьому питання зрозуміла – як і у випадкуіз децентралізацією, керівництво держави разом із провладними політиками будепереконувати суспільство у необхідності прийняття саме цього варіанту судовоїреформи, прикриваючись у цьому ім’ям та авторитетом Венеційської комісії.
Але, чи невперше за історію незалежної України, випередити ці події, відреагувати навідверто неправильні норми, закладені в проекті змін до Конституції, вирішилисамі судді.
Так Радасуддів України підготувала звернення, яке минулого тижня було направлено доВенеційської комісії. В ньому судді виклали свої пропозиції та зауваження дотексту реформи.
Підставою длятакого рішення Ради Суддів України стали масові звернення суддів та суддівськихколективів (за станом на сьогодні вже більше 50-ти звернень) щодоневідповідності європейським стандартам норм, закладених в проекті змін доКонституції.
Зауваженнясуддів стосуються норм щодо можливості затримання судді, підстав для звільненнясуддів, які залишаються нечіткими, ролі Президента в процесі призначеннясуддів, а також пропозицій щодо збереження посади та можливості суддям, які сьогодні працюютьна першому п’ятирічному випробувальному терміні, бути призначеними на посадибезстроково.
Спрощенняпроцедури арешту суддів
Одне з найперших зауважень суддів стосується процедури арешту служителівФеміди. Згідно з проектом змін до Конституції, пропонується дати правозатримувати суддів без згоди Вищої ради правосуддя - під час вчинення абобезпосередньо після вчинення суддею злочину.
А винуватийсуддя чи ні – розбиратимуться вже після затримання. Тобто доказова база та ступінь винуватостісудді буде досліджуватись вже під час його перебування за ґратами.
Венеційська Комісія у своїх попередніх висновках також висловлювалапозицію, що суддя повинен мати лише функціональний імунітет. Він пов'язаний зсуддівськими функціями та забезпечує незалежність правосуддя, зокрема і відзагрози неправомірного арешту судді:
«…судді повинні мати лише функціональний імунітет, мається на увазіімунітет від переслідування за правомірні дії відповідно до покладених на нихфункцій. У цьому зв’язку очевидним є, що пасивна корупція, владний вплив,взяття хабара та подібні порушення не можуть розглядатися як правомірні дії, щовідповідають суддівським функціям", - заявила у висновку ще в 2013 році Венеційськакомісія.
Томупропозиція обмеження імунітету українських суддів дійсно має право на життя.Але, потрібно визнати, що в такому вигляді, як прописано в проекті змін доКонституції, вона містить суттєві ризики.
Так,наприклад, цілком реальною є можливість арешту судді без згоди на це Вищої радиправосуддя, коли, наприклад, його затримано при вчиненні або безпосередньо після вчинення ним насильницького злочину,пов’язаного із посяганням на життя та здоров’я людини. Про що у своєму листізазначає і Рада Суддів України.
Разом із цимсудді звертають увагу експертів Венеційської комісії на інший ризик - якщобудуть ухвалені зміни до Конституції в запропонованій редакції, то по суті,суддю зможуть заарештувати за формальним складом злочину, а не тільки зареально вчинений - наприклад, за "неправосудне рішення".
Це злочин,передбачений статтею 375 Кримінального кодексу. По суті, незадоволена сторонапісля завершення судової суперечки може звернутись до правоохоронних органів іпопросити почати розслідування проти певного судді, оскільки, на думку цієїсторони, він прийняв "неправосудне рішення". І тут вже правоохоронціприйматимуть рішення - просити про арешт судді чи ні.
Таким чиномнадмірне спрощення процедури арешту судді створює можливості для тиску на нього- до прийняття рішення, чи може статизасобом помсти – вже після прийняття рішення.
« Відсутність положень, які б чітковизначили правові підстави для затримання судді під час вчинення або безпосередньо після вчинення злочину та передбачилиб необхідність негайного, після затримання та встановлення особи судді,погодження затримання судді з Вищою радою правосуддя нівелює мету затримання яктакого, оскільки і мету самої згоди Вищої ради правосуддя - єдиного органу,уповноваженого вирішувати наявність правових підстав для затримання судді, якоднієї з гарантій незалежності та недоторканості судді », -зазначають судді.
Не слідвиключати зловживань цими обставинами і самими правоохоронцями. Адже, питанняпро реформу правоохоронної системи також залишається відкритим.
Підстави длязвільнення
Венеційськакомісія неодноразово підкреслювала, що підстави для звільнення судді мають бутивикладені чітко та зрозуміло. Чого не скажеш про варіант проекту змін доКонституції щодо судової реформи.
У ньому суддівпропонують звільняти за «вчинення дисциплінарного проступку, грубе чисистематичне нехтування своїми обов’язками, що є несумісним зі статусом суддіабо виявило його «явну невідповідність займаній посаді». Остання підстава єсуто оціночною і мало чим відрізняється від чинної підстави «порушенняприсяги».
Не менш дивноювиглядає і така підстава для звільнення: якщо суддя не надав згоду напереведення його з одного суду до іншого, у разі ліквідації чи реорганізаціїсуду, в якому суддя обіймає посаду.
Зазначеніположення вже піддавались критиці Венеційською комісією у її висновку №747/2013від 10 грудня 2013 року. Зокрема, комісія зазначила, що: «відсутність згодина переведення до іншого суду в разі ліквідації або реорганізації суду єзанадто широким формулюванням підстави для звільнення. Цілком можливо, що вмомент ліквідації чи реорганізації буде відсутня відповідна посада дляпереведення, але незабаром після цього така посада стане доступною. Передзвільненням суддя повинен отримати більше, ніж одну пропозицію з переведення, апри наданні таких пропозицій мають враховуватися перспективи майбутнього виходуна пенсію суддів інших судів".
Критеріїзвільнення, які не мають чіткості, будуть застосовуватись до різних суддів по різному.Це перевірено досвідом. Втім проект змін до Конституції переповнений нечіткимиформулюваннями! В тому числі відносно повноважень Президента в долі судді.
Роль главидержави
Ізтексту проекту змін до Конституції не зрозуміло, чи буде призначення суддівПрезидентом за поданням Вищої ради правосуддя суто формальною процедурою.
Усвоїх попередніх висновках Венеційська комісія зазначала, що «не заперечуєпроти призначення суддів Главою Держави, якщо останній зобов’язаний до цього пропозицієюРади суддів та діє “церемоніально”, лише оформлюючи рішення, ухвалене, по суті,Радою суддів". Комісія також наголошує, що «має бути зрозуміло, щоподання, ухвалене ВРП про призначення судді, є обов’язковим для Президента».
Втім,у запропонованих Президентом змінах, його роль в кар’єрі суддів фактично необмежується «суто формальним, церемоніальним актом» призначення, адже главідержави залишається значний простір для «маневру». Президент зберігає реальнуможливість нарівні із Вищою радою правосуддя впливати на долю судді шляхомневчинення відповідного акту. Простіше кажучи, – не підписання призначення.
Тому в своєму зверненні до Венеційської комісії, судді пропонують цю нормууточнити та передбачити наслідки не призначення Президентом судді протягомпевного строку.
Судді першої «пятирічки»
Таксамо прогнозовано судді виступили проти норм проекту змін до Конституції, заякими пропонується автоматичне звільнення всіх суддів «першої п’ятирічки», якісьогодні перебувають на випробувальному терміні.
Ранішея писав про наслідки такого кроку: ми отримаємо напівпорожні районні суди,оскільки саме в них головно працюють судді першої «п’ятирічки». Швидко замінитизвільнених суддів новими кадрами - не вдасться. На підготовку судді за чиннимиправилами піде, щонайменше, 2 роки.
Улисті Венеційській комісії, судді нагадують, що у своєму висновку від 2013 рокуКомісія не висловила жодних зауважень щодо прикінцевих положень попередньоговаріанту судової реформи, який відправляли на експертизу до Венеційськоїкомісії у 2013 році. Ним передбачалось, що одночасно з набранням чинності конституційнихзмін, судді «першої п’ятирічки» отримають автоматичне призначення суддямибезстроково.
Томутаку пропозицію, на думку суддів, доречно було б застосовувати і в нинішньомупроекті змін до Основного Закону.
Загалом,позиція Ради суддів України щодо норми про автоматичне звільнення всіх суддівпершої п'ятирічки в листі до Венеційської комісії звучить доволі жорстко:
"Запропоновані зміни до Конституції Українине відповідають визнаному європейському стандарту, а у випадку їх прийняття вякості закону, за нашим переконанням, будуть свідчити про скасування існуючогоправа суддів, призначених на посаду судді вперше, бути обраним на посаду суддібезстроково, за відсутності підстав для звільнення (тобто не відповідати статті22 Конституції України); порушувати право таких суддів на захист віднезаконного звільнення (частина 6 статті 43 Конституції України); застосуванняколективної відповідальності (що порушує частину 2 статті 62 Основного закону),а також дискримінацію за часом призначення на посаду (що забороняє частина 2статті 24 Конституції України)", - пишуть судді.
"Метоюбудь-яких змін до Основного Закону має бути вдосконалення положень КонституціїУкраїни та посилення нинішніх гарантій незалежності суддів, а не «принципиполітичної доцільності», - жорстко говориться у листі.
***
Поки що, можна сказати, що не всі суддіУкраїни готові мовчки спостерігати, як чинна влада під виглядом судової реформизвільнятиме неугодних та встановлюватиме контроль над судовою системою.
Чи не впершесудді заговорили про політику. А от чи почують політики суддів - питаннявідкрите.
Сам фактзвернення Ради Суддів України можна назвати прецедентом, оскільки донині представникисуддівської влади нічого подібного не робили.
Цілкомймовірно, що Венеційська комісія може розглянути дане звернення Ради Суддів тавзяти його до уваги, тим паче, що пропозиції українських суддів засновані напопередніх рекомендаціях Венеційської комісії.
Про це станевідомо вже після 23 жовтня, коли відбудеться чергове засідання Венеційськоїкомісії.