Та чи будуть політики позбавлені можливості впливати насудову систему після внесення змін до Основного Закону?
Згідно зКонституцією, в нашій державі є 3 незалежні гілки влади: законодавча, виконавчата судова. І тільки в Україні одна з них постійно робить спроби впливати наіншу. Сьогодні під постійним тиском – судова гілка влади, вплив на яку ділятьміж собою і законодавці, і представники виконавчої влади. Один з найбільшдієвих способів впливу – це кадрова політика в судах. Сьогодні вона залежитьвід Верховної Ради. І народні депутати щодня продовжують «вигадувати» новіспособи впливу на служителів Феміди.
Так, насьогоднішній день законотворцями вже «вигадано» щонайменше 3 способи звільненнясуддів. Для тих, хто працює безстроково, – атестація, для тих, хто перебуває напершому випробувальному терміні, – повторні кваліфікаційні іспити. Згодом - люстраціядля всіх! Але, як виявляється, на цьому вигадки нардепів не закінчуються.
Судовареформа, над якою працює Конституційна комісія, також передбачає механізмпроведення кадрових перепризначень в судовій системі. Щоправда, змінистосуються не тільки процедури: деякі категорії суддів, експерти конституційноїкомісії просто пропонують «знищувати як клас».
Чим завинили «молоді»судді
Суддів, що нині перебувають на випробувальному5-тирічному терміні, члени Конституційної комісії пропонують просто…звільнити. Всіх.Без зайвих пояснень та обґрунтувань.
Дана норма нині пропонується в перехідних положенняхпроекту змін до Конституції. Зокрема, там йдеться про те, що повноваженнясуддів призначених на посаду вперше, до набрання чинності змінами до Конституції,припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. А це – 5 років. Тобто, якщо хтось із них виявить бажаннязнов стати суддею, він буде змушений проходити заново всі процедури добору:тести, іспит, Школу суддів.
Виникає логічне запитання: невже судді, які заразперебувають на «першій п’ятирічці» – саме та категорія служителів Феміди, якідискредитують весь суддівський корпус і винні у всіх бідах судової системи? Такийпідхід є просто дискримінаційним.
Чи замислювались автори реформи над тим, якими будутьнаслідки одночасного звільнення всіх «молодих» суддів? Адже фактично - це більшістьсуддів перших інстанцій.
Наведуприклад: в одному з районних судів міста Києва в кримінальній палаті 7 суддів,4 з яких - судді першої п’ятирічки.
Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчиненняяких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше 10 років,здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.
Отже, лишається лише одна колегія, яка уповноваженарозглядати справи. Всі інші обвинувачені мусять чекати. І не де інде, а в СІЗО. У цей же час, взяті під варту особи, якправило, утримуються в умовах, які не відповідають міжнародним стандартам іелементарним санітарно-гігієнічним нормам і правилам. Крім того, саме по собіутримання під вартою є обтяжливим для державного бюджету.
Це лише один з прикладів і лише для Києва.А є суди, де немає поділу на колегії: цивільна або кримінальна. В разіодночасного звільнення всіх суддів, призначених уперше, там просто не будеполовини суддівського корпусу. І замінити швидко їх не вийде.
У разі прийняття змін до Конституції в запропонованійредакції, судді «першої п’ятирічки» фактично втрачають роботу. За ними не будезберігатись їх робоче місце. Людина повинна буде проходити знову процедурупризначення судді вперше - в порядку конкурсу на загальних підставах. Зурахуванням того, що тепер всі кандидати мають пройти спеціальну підготовку вНаціональній школі суддів протягом 12 місяців, а також необхіднийчас на рішення ВККСУ про оголошення добору, прийняття документів, перевірка,тести, іспити - на ці процедуринеобхідно приблизно 2 роки.
Цікаво, хто буде в цей час здійснювати правосуддя замістьних: пан Леонід Ємець? Чи пан Сергій Головатий?
Треба не забувати, що під категоріюсуддів «першої п’ятирічки» підпадуть ті, хто працює і більше п’яти років, алене встигли обратися безстроково. Вірніше, вони встигли б, але Верховна Рада свідомоне виносить це рішення на голосування до сесійної зали, що свідчить пробездіяльність парламенту та невиконання ним своїх конституційних повноважень.
Втратять від такої «реформи» лише ті,хто чекає на правосуддя – наші громадяни. Які вже і так, не без допомогиполітиків, зневірились у судовій системі. Під красивим гаслом «відновимо довірудо судової влади» прихильники змін до Конституції у частині правосуддя лише цюдовіру вбивають.
Також нагадаю, що здебільшого, на «першій п’ятирічці»наразі перебувають ті судді, які у 2011-2013 роках були призначені по новійсистемі добору кандидатів – після складання кваліфікаційних іспитів. Ця системадобору отримала високу оцінку міжнародних експертів: зокрема, схвальні відгукиВенеційської комісії, а також була позитивно оцінена експертами Ради Європи уформаті роботи Східного партнерства.
Процедура запровадження кваліфікаційних іспитів в Україніпроходила за участі фахівців проекту USAID: «Україна: верховенство права».Експерти-тестологи якого навчали співробітників ВККСУ і Національної школисуддів України, як формувати тестові завдання для кандидатів, проводити їхапробацію.
Безумовно, автоматичне звільнення суддів може бути, і, ймовірно,стане предметом розгляду в Європейськомусуді з прав людини. Далеко не всі «молоді» судді мовчки погодяться із такимставленням до себе. Адже, повторюсь, вагомої причини, чому доцільно звільнитисаме цю категорію суддів, члени Конституційної комісії не надали. Перспективапозитивного вирішення таких справ на користь звільнених у такий спосібукраїнських суддів є доволі великою.
«Казнить нельзя помиловать»
Суддів, які зараз призначені і працюють безстроково, покищо пропонують залишити на своїх посадах. Але на них чекають інші «іспити» –кваліфікаційне оцінювання, або так звана атестація, а також проходженнялюстраційної перевірки, яку також поки що ніхто не відміняв.
І не виключено, що судді будуть проходити перевірки покілька разів, а під час них вони можуть бути усунені від здійснення правосуддя.Знову ж таки, хто замінить реальних суддів на цей час? Невже члени Конституційної комісії?
Але цікаві не тільки перевірки в майбутньому. Проектомзмін до Конституції запроваджують нові, дуже не конкретні підстави длязвільнення суддів. В разі прийняття яких позбутись небажаних персон середслужителів Феміди стане навіть простіше, ніж сьогодні.
Так, однією з підстав звільнення судді стане вчинення нимдисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов’язками– що є несумісним зі статусом судді або виявило його явну невідповідністьзайманій посаді.
Навіть не юристу очевидно, що ці критерії побудовані наоціночних судженнях. А відповідно і можуть трактуватись по-різному. Для когосьперелічені підстави стануть причиною звільнення, для когось – ні. Обмеження, покарання, відповідальність можуть базуватись лише начітких критеріях. Оціночні судження не можуть бути доведені, на відміну від юридичних фактів.
Які саме критерії будуть застосовуватись органом,уповноваженим на прийняття рішення про звільнення судді, наприклад, за «явну невідповідність займаній посаді» - невідомо.Як взагалі трактувати таке поняття як «явна невідповідність» - також. Явна длякого?
Наслідки нечітких формулювань можуть призвести доабсурду. Наприклад, чи можна вважати «явною невідповідністю займаній посаді» порушенняправил пунктуації? Суддя юридично грамотно застосував норми матеріальногоправа, вірно вирішив спір, проте не виділив в ухвалі дієприслівниковізвороти комами. Цілком можливе звільнення за явну невідповідність займанійпосаді, бо це може свідчити про його неграмотність.
В разі прийняття змін до Конституції в такій редакції, увесьсвій строк роботи судді перебуватимуть у пастці оціночних суджень. Хіба таким мав бути результат судової реформи?
Випробувальнийтермін і прізвище президента
Важливим питанням є, чи залишиться в майбутньому такакатегорія як «молоді судді». Європа неодноразово наголошувала Україні, і про цейдеться в рекомендаціях Венеційської комісії – 5-ти річний випробувальнийтермін роботи судді необхідно або скоротити, або взагалі скасувати. Крім того,Україна досі не виконала рішення ЄСПЛ у справі “Олександр Волков протиУкраїни”, неодноразово вказувалось на політизацію процедури призначення суддівв Україні.
Здається, Конституційна комісія навіть зробила першийкрок для вирішення цієї проблеми. Так пункт 5 статті 126 проекту змін доКонституції передбачає, що “судді обіймають посади безстроково”. Ця пропозиціяразом з пропозицією вилучити статтю 128 заслуговує на однозначнупідтримку, так як вони покладають край практиці випробувального терміну дляновопризначених суддів і запроваджують постійний термін перебування на посадідо моменту досягнення віку, обов’язкового для виходу на пенсію.
Але ключове слово в цьому разі – новопризначених. Тобто,цей пункт буде застосовуватись лише до тих суддів, які призначені теперішнімПрезидентом. Судді, які пройшли достатньо складний шлях свого призначення, незаплямували себе за час перебування на посаді, чесні та відповідальні, алепризначені на посаду теперішнім Президентом, будуть звільнені автоматично. І цебуде українським ноу-хау: звільняти за прізвище.
На перший погляд, запропоновані зміни в процедуріпризначення суддів відповідають раніше наданим рекомендаціям Європи. Суддібільше не будуть обиратися Верховною Радою України. Їх призначатиме ПрезидентУкраїни за поданням Вищої ради правосуддя. Хоча політичні прогнози на отримання300 голосів за цю норму є достатньо низькими.
Але, навіть не враховуючи політичний аспект голосування,і зараз із тексту проекту змін до Конституції не зрозуміло, чи буде призначеннясуддів Президентом за поданням Вищої ради правосуддя суто формальною процедурою.
Венеційськакомісія уточнює: «після призначення будь-який зв'язок між суддею і політичниморганом має бути розірвано; не повинно бути простору для втручання анізаконодавчої, ані виконавчої влади, навіть якщо таке втручання є сутосимволічним». Комісія прямо наголошує, що «повинно бути зрозумілим, що подання,ухвалене ВРП про призначення судді, є обов’язковим для Президента».
Узапропонованих Президентом змінах його роль в кар’єрі суддів фактично необмежується «чисто формальним, церемоніальним актом» призначення, аджезалишається значний простір для «маневру».
Змінами доКонституції не визначено меж дискреційних повноважень. Президент зберігаєреальну можливість поряд із Вищою радою правосуддя впливати на долю суддішляхом невчинення відповідного акту. Простіше кажучи, – не підписання поданняпро призначення.
З огляду наце, запропоновані Конституційною комісією зміни до Основного Закону, такожмістять ризики тиску на правосуддя. І створюють лише ілюзію, якщо не сказатиімітацію реформи. В принципі, все те, що потрібно для картинки на телебачення,але не те, що потрібно державі і громадянам для існування незалежної судовоїсистеми.