Наближається друга річницязатримання адвоката Євгена Малєєва за підозрою у підкупі ним досі невідомого самомуЄ.Малєєву судді Апеляційного суду міста Києва.
05 березня 2015 року старанний працівникПрокуратури Дніпровського району міста Києва Антон Дрозд, нині працівникПрокуратури міста Києва, затримав разом з працівниками міліції адвоката Є.Малєєва,вилучив в нього під час обшуку належні йому речі (телефони, ноутбуки тощо) таповідомив його про підозру у вчиненні злочину, яке було сформульоване наступнимчином: «Малєєв Є.С....у невстановленому досудовим розслідуванням час імісці....за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуваннямособами....підшукав невстановлену досудовим розслідуванням особу та заневстановлених досудовим розслідуванням обставин, передав вказаній особігрошові кошти» для підкупу неназваного у Повідомленні про підозру суддіАпеляційного суду міста Києва.
Що ж змінилося за 2 роки?
Спочатку справа кочувала містом…міліція Дніпровського району, потім- Шевченківського, потім – Солом’янського.Райони в Києві ще не закінчилося, натомість, закінчився терпець упрокуратури Солом’янського району містаКиєва, яка 06.10.2016 року закрила це кримінальне провадження у зв’язку звідсутністю у діях Є.Малєєва складу кримінального правопорушення.
За цей час було звільнено двохпрацівників прокуратури Дніпровського району міста Києва, одного – прокуратуриміста Києва (справа «лисих птахів»), Антон Дрозд отримав підвищення і ниніпрацює у Прокуратурі міста Києва, при цьому остання чотири рази закривала кримінальнепровадження проти правоохоронців, а Печерський районний суд міста Києва кожногоразу скасовував такі постанови. Натомість, віз і нині там, після черговогоскасування постанови про закриття кримінального провадження, здається, щоПрокуратура міста Києва готується до чергового її закриття. Звільняли «лисихптахів» принципово з бажанням у наступному поновити, тому оформлювализвільнення з порушеннями. Ті працівники через суд поновилися і одразузвільнилися.
Паралельно захист намагався«підвищити статус справи», намагаючись на її прикладі вирішити низку принциповихпроцесуальних питань за рахунок позовів до Європейського Суду з прав людини. Нашвидкоручприйнятий у 2012 році Кримінальний процесуальний кодекс України, на момент йогоприйняття, був далеко недосконалий і до сьогодні, нажаль, у законодавця явно недоходять руки до виправлення його численних недоліків. Тож ми мусимо йти довгоюдорогою отримання судових рішень ЄСПЛ, аби у такий спосіб надати національнимсудам підґрунтя для більш ефективної правозастосовної практики.
Так народилися перші три справи. СправаЄСПЛ №39488/15 «Малєєв проти України», в межах якої захистом було поставленопитання щодо правомірності відмови національними судами у розгляді скаргизахисту на затримання Є.Малєєва, що її було поданона стадії досудовогорозслідування. Згідно з КПК України, подібні скарги мають розглядатися вже настадії підготовчого судового засідання. Але ж то можливо, якщо справарозглядатиметься судом по суті, а якщо провадження буде закрите?.... Окремо вмежах цієї справи має бути розглянута правомірність дій органів досудовогорозслідування по відмові стороні захисту у роз’ясненні Повідомлення пропідозру. КПК України не містить в принципі інституту роз’яснення Повідомленняпро підозру, а це захисту здалося дивним, особливо з огляду на абстрактністьформулювання самого Повідомлення про підозру. Третім порушенням, що має бутирозглянуте в межах цієї справи, є «добра» традиція український судів невикликати представників сторони захисту для вирішення питання про наданнядозволу на затримання підозрюваного та його доправлення до суду для вирішенняпитання про застосування запобіжного заходу. Дужне дивна традиція, що як намене, йде врозріз із засадами змагальності. Ну і не могли ми тут обійти й законністьвилучення представниками правоохоронних органів документів, ноутбуків, щомістять в собі охоронювану законом адвокатську таємницю.
СправаЄСПЛ №59177/15 «Малєєв проти України», в межах якої поставлено питання пронеефективність розгляду правоохоронним органами заяви про наявність у діях суддіДніпровського районного суду міста Києва Бірсою О.В. ознак злочину: матеріалисправи про надання дозволу на затримання Є.Малєєва та його доправлення до судудля вирішення питання про застосування запобіжного заходу було явно та недолугопідроблено. Не варто говорити, що Прокуратура міста Києва, не дивлячись набезумовний обов’язок внести до реєстру відомості про злочин, не зробила цього,а Печерський районний суд м.Києва, що розглядав скаргу на бездіяльністьПрокуратури міста Києва, також не знайшов підстав для зобов’язання прокуратуривнести відповідні відомості до реєстру досудових розслідувань. Це при тому, щоКПК України встановлює імперативний припис щодо внесення подібних відомостей довідповідного реєстру. Далі пішла Вища кваліфікаційна комісія суддів України,яка вирішила не надавати захисту як скаржнику рішення про відмову у відкриттідисциплінарного провадження відносно Бірси О.В. аби у такий спосіб виключитисудове оскарження такого рішення та його критику у ЗМІ. Це стало другим фактомв межах даного позову Є.Малєєва до України.
Третій позов Є.Малєєва, по якомуЄСПЛ відкрив провадження, став позов щодо безпідставності збереження арештумайна після закінчення строку кримінального провадження. Фактично, українськийсуд, встановивши, що законодавчо встановлені строки досудового провадження вжезакінчилися та їх не продовжено своєчасно у встановленому законом порядку,відмовив стороні захисту у клопотанні про зняття арешту з вилученого майна. Цейпозов, за повідомленням ЄСПЛ, буде розглянуто в межах першої справи №39488/15«Малєєв проти України».
Ну і захист не міг не «трольнути»українські суди на предмет перевірки законності затримання Є.Малєєва вже післязакриття кримінального провадження. Як я вже писав вище, коли безпосередньопісля затримання Є.Малєєва національні суди відмовляли у розгляді скаргизахисту щодо законності затримання, вони мотивували таку відмову буквальнимтлумаченням КПК України, який передбачає розгляд подібного роду скарг на стадіїпідготовчого судового засідання. Натомість, такий варіант можливий лише заумови, якщо справа дійде до розгляду по суті судом. У випадку ж закриттякримінального провадження незрозуміло, чому захист не може вимагати перевіркизаконності затримання? Тож після закриття кримінального провадження захистзнову подав відповідну скаргу, і отримав знову відмову у відкритті провадженняз мотиву того, що розгляд таких скарг взагалі КПК України не передбачений.Апеляційний суд міста Києва, провівши перше судове засідання оголосив,що….склад суду змінюється у зв’язку з відсутністю у судді- доповідачавідповідної кваліфікації. Отаке горе)))). Ну що ж почекаємо призначення«спеціалізованого» судді, але щось мені підказує, що легко новому судді-доповідачеві не буде…на горизонті «маячить» ще один позов до ЄСПЛ таконституційна скарга Є.Малєєва до Конституційного Суду України у випадку, якщоапеляційний суд підтримає суд першої інстанції у небажанні розглядати скаргу назатримання після закриття провадження у справі.
В результаті ми маємо «замкненеколо»: прокурори не бажають розглядати кримінальне провадження відносно прокурорів;судді не бажають зобов’язувати прокуратуру внести відомості про злочин,вчинений іншими суддями до реєстру досудових розслідувань; судді не бажаютьзвільняти з-під арешту майно у випадку закінчення строків досудовогорозслідування; прокуратура не повертає вилучені речі навіть після винесенняпостанови про закриття кримінального провадження. Життя триває…Боротьба триває…