За локальним збройним конфліктом в Україні прихованоглобальне зіткнення принаймні трьох цивілізацій. Це може загрожуватиможливістю значних потрясінь таневтішним майбутнім для наших поколінь.
На сьогодні спалахи цих війн виникають як на сході,так і в самій країні. І ми маємо розуміти, що підтримку варто шукати не ззовнідержави, а в середині. Саме народ є тією рушійною силою, яка зможе врятуватинашу, вже розгромлену й розкрадену, державу. Консолідація сил за для порятункумайбутнього української землі, культури, цінностей, традицій та звичаїв - єдинамісія у нас і наших дітей.
Україна має змінити свій статус театру воєнних дій істати пологовим будинком майбуття. Майбутнє світу не у війні, а у співрозвиткуцивілізацій. Однак не той старий, ексклюзивний, де все вирішувала держава тагроші, а той новий, самодостатній та інклюзивний, головним рушієм якого єГромадяни України та їхня енергія нового бачення та креативної дії. Іпочинається цей шлях - в голові і серці кожного з нас. Не буде нового бачення -не буде нового майбутнього, лише огидне та безплідне старе, якому пологовийбудинок - ні до чого.
Здорованаціональна ідея за майбутнє має базуватись на прагненні до боротьби та бажанніпідняти свою державу з колін. В нашійісторії усунення слабших не обходилося без насильства. Але наша сила має полягатив пошуку конструктивних дій, порозумінні шляхом діалогу та відновленні гармонії.Бо ця гармонія - наше майбутнє, а переможний мир -у співрозвитку світовихцивілізацій, а не у їхньому зіткненні.