25 травня відбулася річниця обрання президента Петра Олексійовича Порошенка. Як ми пам'ятаємо пан Порошенко отримав хорошу підтримку від людей і пройшов в один тур голосування українського народу. Очолювання трактора біля адміністрації президента та декілька виступів з трибун на Євромайдані не могли скласти реальну картину українському народові щодо його майбутніх дій та майбутнього президентства. Але країна чітко розуміла, що під час війни і розвалення старої системи ніхто не міг собі дозволити 2 чи більше турів політичної боротьби на мотив європейського чи світового зразка(наприклад як Польща чи Франція). Тому, як завжди пішли по шляху найменшого зла і використали спробу з одного разу вгадати в лотерею, й обрати того, кого потрібно.

Давайте згадаємо, що ж ми чекали від всенародно обраного президента України.

Почнемо з утопії. Перше, на що сподівався український народ – це на розуміння владною елітою подій в Україні й на Майдані і що з'явився ще один гравець на полі прийняття рішень – громадська думка. Всі українці - майданівці очікували, що це стане оперуючим інструментом нового президента, який вже відчув, що громадська думка – незалежний окремий гравець. Другим пунктом було питання стратегічного руху країни до європейських стандартів (в чистому експерименті, як сьогодні виглядає Європа) з метою позбавлення «совкової системи керування та ідеології» з часів Радянського Союзу. Наступним було питання появи в політичній сфері гравця(президента України), який би міг брати на себе не досить популярні, але відповідальні рішення, за гарантією, політичної волі, та відповідальністю першої особи держави. Народ сподівався, що навколо визначених суспільством пріоритетів - розвалу застарілої системи та перемоги у війні з агресором буде вестися основна робота. Також українці вірили, що президент за допомогою реформ зможе довести до ладу «військову машину» та введе в країні військовий стан та підпорядкує під собою повну відповідальність по всім напрямках. Чітка позиція по боротьбі з корупцією і зрозуміла державна політика стосовно тих людей, які стали на захист держави з перших хвилин очікувалася не менш. Ми чекали, що першим і головним пріоритетом буде перемога країни над агресором. Чекали, що в стані економічної і фінансової кризи пріоритетом для держави й однотурового президента буде фінансова безпека громадян України. Очікували, що президент візьме під особистий контроль продовольчу безпеку та контроль цін на продовольство (особливо для людей з невеликими статками). Очікували дуже твердої позиції щодо територіальної цілісності, незалежності держави на міжнародному рівні. У зовнішній політиці сподівалися на співпрацю тільки з гарантами Будапештського меморандуму (адже для чого тоді Україна віддавала ядерну зброю). Чекали реальні, з урахування військового стану, регуляторні інновації в економіці, особливо для малого і середнього бізнесу. Чекали акт визнання українця людиною з честю й гідністю, тобто прийняття Закону «Про цивільну зброю й боєприпаси». Гідний статус для добровольців і учасників Майдану. І найголовніше – покарання злочинців, які розстріляли Небесну Сотню.

Завтра, я панове дам відповідь на всі питання, які були підняті у статті. У мене є ніч на роздуми. Ранок мудріше за вечір. Завтра я спробуємо відповісти на всі очікування іреалії сьогодення. Слава Україні!