Ця детективнаісторія відбулася 21 травня 2015 року в Державному агентстві рибногогосподарства за адресою вул. Артема, 45 а. Друзі, ми як завжди повертаємося дориби. Чому до риби? Бо, як я й писав раніше, з риби все почалося. У свій часдержави та цивілізації почали існування на берегах водойм, усі процеси розвиткувиникали на берегах з рибних промислів яка підпорядковувала під себевелику взаємодію роботи одного працівника з іншим. Простіше кажучи, один плівсітки, другий виходив у море, третій займався переробкою риби – і все це буломоделлю, яка гуртувала громаду до купи. І, напевно, я думаю, це стало першимкамінням у формуванні в майбутньому громад, спільнот, систем держав та цивілізацій. Тому, звичайно, що всі процеси, які відбуваються в державі, тобтопозитивні і негативні зрушення, перш за все можна розглянути на трансформаціях,які відбуваються в рибі. Саме через це, ми часто «виходимо в ефір» на цю тему.І сказана мною раніше думка, що все почнеться з риби, справдилася. Якщо вамцікаво, більш детально про рибну галузь, розпродаж АПК й тотальнуприватизацію, ви можете прочитати на моїй сторінці у Фейсбуці. Спробамасштабної приватизації буде починатися саме з риби і, з часом, поглине АПК йіншу власність країни. Давайте поглянемо, на цю дивну картину. Закон№2776 Україна, чума, корупція має на меті заборону внутрішнього вилову у5-х найпотужніших річках держави та їх заток, приток, басейнів й водосховищ,які складають майже 90 % всього плеса України. І заборона на тих 5- річкахвилову з їхніми усіма басейнами унеможливлює промислове рибальство, як таке.Але на цьому організатори процесу зачистки ринку не закінчили свої знущання,вони запропонували зміни до закону, стосовно яких знімається пільгова вартістьземлі, яка знаходиться під ставком. І якщо, за 1 гектар посівної під жито,соняшник чи сою фермер має заплатити, умовно кажучи, від 2500 до 3000 тис.гривень за рік, то зняття пільг із земель, які знаходяться під ставками іприрівнювання землі до сіл, селищних рад, формують ціну від 60000 до 70000 тис.гривень. І уявіть, яка буде собівартість риби, якщо ставок складатиме 3 чи 5гектарів водного плеса. Тільки за землю треба буде заплатити близько370 000 тис. на рік, а ще ж оплата води, риби та корму для неї. Занайоптимістичнішими прогнозами собівартість риби сягатиме від 250 до 400гривень за кілограм. І що ми отримаємо у результаті – заборону майже на90% території водної гладі промислового вилову, неймовірна затратначастина при виробництві риби унеможливлює конкуренцію з дешевим в’єтнамським чикитайським імпортом і дає передумови для формування потужного імпортногобізнесу. Хто ж буде керувати цим бізнесом: наш відомий естонський підприємецьХіллар Тедер чи група українських чиновників (які допомагають формувати такуситуацію, і у результаті успіху, отримають у руки найпотужніші механізмимонополізації українського рибного ринку)? Якщо заборона внутрішнього виловупотягне за собою знищення внутрішнього потенціалу який складав 200-300 тистон риби в обігу, й враховуючи ті 600-700 тис. тон риби, що миімпортуємо, виходимо на 1 млн. тон риби для українського народу. І кожен можезрозуміти, що навіть гривня чи дві на такому об’ємі дає міліарди гривеньприбутку (мені бачиться, що все це робиться з цією метою).
Так чому ж дійшло до кулаків?
Ця детективна історія відбулася21 травня 2015 року в Державному агентствірибного господарства. Заздалегідь я отримав на електронну поштузапрошення взяти участь в обговоренні ситуації в рибній галузі,безпосередньо в промисловому середовищі та фахівців з питань охорони таконтролю водних живих ресурсів. Також у запрошенні йшлося про обговоренняЗакону №2776. Прибувши на засідання я чинно сидів у залі й слухав різного родуфілософію та розсуди стосовно майбутніх дій та кроків, але так й не почувжодної конкретної пропозиції у вирішенні цього становища – вартості землі підводою та заборону внутрішнього вилову. Через годині після початку засідання язвернувся до головиз проханням виступити на засіданні. Надавши мені дозвіл, голова розумів, що япіднімаю дуже актуальні й «болісні» питання, повністю розкривши глибиннустратегію, яка закладена в тих оборутках про яки ми говорили вище. Головіпотріна була дія, яка б могла зупинити оцей вектор розмов і не дати можливістьлюдям зрозуміти для чого робляться насправді про е ктизаконів. І таким розумним виявся рибінспектор з Київського водосховища. Вирішивши мене зупинити почав спершу вигукувати неприпустиму лексику, апізніше, й зовсім, поліз на мене з кулаками. З розірваним одягом і вибитимизубами я дістався до першої медичної допомоги. Але в свою чергу, маючиможливість дати відсіч цьому «сереже-спорсмену», я діяв згідно закону.Мені стало зрозуміло,що засоби до яких вони долучаються далекі відінтелектуального обговорення даного закону. На жаль, з кожним роком і з кожноюкомандою, яка приходить в рибне агентство рівень підготовки та інтелекту падаєвсе нижче. Сьогодні ми маємо рівень КУЛАЧНОГО БОЮ.
Що ми отримали в результаті?
За 25 років існування незалежноїУкраїни, окрім парламенту, ні в одній державній установі таке не відбувалося,бо будь-який керівник державної установи (міністр чи голова агентства), якмінімум контролює громадський порядок і має певний регламент проведеннядискусійної роботи. Це вже прояв відчаю, бо якщо громаді стане зрозумілодля чого зроблені ці 2 законодавчи акти, то плани щодо зачистки рику рибипотерплять фіаско. Я переконаний, що рибацька громада підніметься й зупинитьцей процес.
Подавши заяву у міліцію і дочекавшись,як ми й писали раніше (в реформі МВС), приїзду патруля (через 3 години) йзакінчивши оформлення документів (ще через 2 години), я нарешті на другійдень отримав номер впровадження і реєстрації цього інциденту: «ЄО.23982;Слідчий. Бойко; каб 332; КП. 1201510010000». Звісно я пуду з організовуватигромадський актив, звертатися до прокурора, бо це дуже показовий і важливийприклад, коли в актовому залі державної установи в ході дискусії були вибиті зуби.Також звертатимуся до прем’ є ра з проханнямвідсторонити голову Державного агентства від виконання своїх обов’язків, як мінімумна час проведення досудового слідства, бо чи є голова Ковалів замовником цьогопобиття, чи є пасивним споглядачем – це в будь якому разі злочин. Я можу,як постраждала сторона бути не зовсім об’єктивним, але сподіваюся громада розб е реться,