Нещодавно, 3 травня біля арки Дружби Народів, відбулася річниця з дня створення героїчного добровольчого батальйону «Айдар». Саме з формування цього підрозділу почався процес створення й інших добровольчих батальйонів до яких входили переважно люди, які не могли спокійно сидіти вдома й чекати кращого майбутнього. У рамках цього заходу високопосадовці, діючи воїни, волонтери вирішили започаткувати традицію святкування річниці не тільки «Айдару», а й загального добровольчого руху України.

Почавши боротьбу за права і свободи нашої держави, відстоюючи незламний дух й волю народу на центральному Євромайдані, воїни-патріоти наразі продовжують боронити Батьківщину на Східному фронті України. Тому, того ж дня ,спільними зусиллями влади та волонтерів, був створений телеміст, з допомогою якого встановили прямий зв'язок між Києвом і зоною АТО. Мати з сином, сестра з братом, дружина з чоловіком, діти з батьком змогли обмінятися найтеплішими словами та поглядами в лічені хвилини, які їм було надано. Спостерігати за цим зворушливим дійством без сліз було неможливо!

Ми розуміємо, що завдяки добровольцям в української армії є час на оновлення й повернення в бойовий режим. Адже сьогодні кількість добровольчих батальйонів сягає майже півсотні, якщо бути точнішим у цифрах, то 43. Найвідомішими серед них є вже вище згаданий «Айдар», «Правий сектор», «Азов», «Донбас», «ОУН», «Карпатська Січ» - всі вони брали активну участь у територіальному захисті та обороні України.

Побувавши у зоні АТО та поспілкувавшись з бійцями на передовій я можу впевнено сказати, що сьогочасна ситуація стосунків влади й добровольчих батальйонів формує багато викликів. По-перше, це налагодження системи управління та викоренення бюрократії при оформленні документів. Керманичі не використовують патріотичні настрої народу та бажання відстоювати свою силу та волю. (Дехто з бійців відверто говорить про те, що ставив би таких до стінки й розстрілював на місці). По-друге, це усунення бездарної політики зброярства та її переродження, що дасть змогу людям право взяти до рук зброю й боронити свої будинки. Останнє, але не менш важливе є те, що в країні відсутня підтримка місцевих жителів. Мешканці сіл й міст у зоні, де ведуться бойові дії, бояться підтримувати українську армію лише тому, що в разі зради політичної верхівки України та віддачу територій ДНР і ЛНР, їхні права будуть знищені.

Настрої, які я перейняв будучи там і повернувшись додому, лише переможні. У добровольчих батальйонах за мету стоїть «захищати державу до кінця, не шкодуючи ні тіла, ні душі». Там перебувають сильні, загартовані, міцні духом хлопці, які об'єднавшись разом зможуть здолати агресора. А крадії й «піарники» сидять вдома під ліжками і не пхаються туди, де треба брати до рук зброю. Війна розставила все на свої місця. Добровольчі батальйони вже давно пропагують ідею введення військового стану, що кардинально змінять умови ведення боротьби та надасть більше ресурсів.

Відключити

Яскравим прикладом міцної згуртованості заради спільної мети є команда козака Доброго, батальйон «Айдар». Бойовий шлях батальйону дуже гострий та важкий. Він брав участь у боях за північні та центральні райони Луганщини, у визволенні Щастя від сепаратистів (за участі батальйону у червні місто перейшло під повний контроль української влади). Крім цього, "Айдар" взяв Лутугине, вів бій із сепаратистами в Рубіжному, на трасі Бахмутка, деблокував Луганський аеропорт, звільнив Георгіївську й перерізав важливу транспортну артерію для терористів Луганськ-Красний Луч.

Зустрівшись в зоні АТО з козаком Добрим, його командою й іншими воїнами, ними була активно підтримана ідея формування козацького полку. Переважна більшість добровольців-козаків, які розуміють, що козацтво й військове лицарство є переможною ідеєю в середовищі добровольця, схвально поставилася до запропонованих мною планів та завдань, які мають бути озвучені й вирішені 23 травня у Києві на Всеукраїнському військовому з'їзді.

Найбільшою загрозою для добровольчого руху на сьогодні є домовленість ( Мінські угоди) верхівки влади України з російським агресором. Тому, добровольчі батальйони чекають від Президента України Петра Порошенка введення військового стану й визначення Росії, як військового агресора для України. Другим серйозним кроком, має стати - повернення всіх законних територій України. Адже не можна відривати дітей від матері.

Можливості й сили є, добровольчих батальйонів вистачає, ми готові! Час Діяти!