Кияни проти олігархів: кому насправді належить лівий берег Дніпра?

Здається, революція гідності не торкнуласямислення українських можновладців. Чиновники досі продовжують працювати набізнес, нехтуючи інтересами звичайних громадян. Про це промовисто свідчить досінезавершена епопея з незаконним будівництвом на Микільській Слобідці.

Згадана історія розпочалася ще за часів «молодоїкоманди» Леоніда Черновецького. Тоді рішенням Київради від 26.07.2007 року №67/1901 товариству з обмеженою відповідальністю «Майк» у використання булопередано трикілометрову смугу вздовж лівого берега Дніпра –  від Броварського проспекту до Русанівськихсадів.

За генеральним планом столиці ця територія маєчітко вказане призначення:рекреаційназона, парк, спортивні й дитячі майданчики, басейн, дельфінарій. Та забудова,яку почало зводити тут ТОВ «Майк», цьому опису очевидно не відповідала.

Таке свавілля обурило громаду. Люди ненаважувалися протестувати відкрито, проте впевнено тримали оборону протягом 6років, не даючи забудовникові закласти жодної цеглини.

І лише прихід «нової команди» змусив громадуздати свої позиції. Зрозумівши, що влада залишилася такою ж продажною –змінилися лише її обличчя, – забудовник знову почав роботи, начхавши на чиннінорми й закони.

Але цього разу іншими стали люди: кияни вже небоялися боротися, бо знали, що разом вони – сила.

Війна розгорнулася на всіх фронтах – як у«ручному режимі» (акції протесту, сутички з тітушками), так і в судах.  Часом доходило до абсурду: так, громадаДніпровського району близько півроку витратила на те, щоб довести суддіГосподарського суду міста Києва, що Дніпро має лівий берег(!).

Адже забудовникстверджував, що роботи ведуться не на лівобережжі, а в Росанівській затоцімалої річки Десенка, про що свідчить офіційний лист, наданий директором ДП «Інститутгенерального плану Києва» ПАТ «Київпроект» Володимиром Чекмарьовим. Завдяки ційлазівці товариство сподівалося збільшити доступну для забудови площу вприбережній смузі.

Суд чомусь вперто не помічає, що роботи на МикільськійСлобідці ведуться з очевидними порушеннями ледь не всіх нормативних актівУкраїни – перш за все, статей 60,61Земельного кодексу України та статей 8, 89 Водногокодексу Українипро заборону будівництвана земельних ділянках в захисних смугах. Наприклад, деякі з новобудоврозташовані всього в 30 метрах від берега (замість передбачених законом 100метрів).

Будівництво шкодить не лише екології лівогоберегу, а й головній святині українських греко-католиків – Патріаршому соборуВоскресіння Христового, що знаходиться поблизу. Після старту забудови напідлозі та стінах храму собору почали з’являтися тріщини. Це не лише кривдить почуттявірян, а й псує імідж Києва: важко захоплюватися містом, яке більше дбає прозбагачення олігархів, аніж про збереження архітектурних пам'яток.

Боротьбатриває

Коли в 2014 році забудовник розпочав активнуфазу робіт, стало ясно, що Микільській Слобідці загрожує реальна небезпека. ГромадаДніпровського району вирішила не чекати допомоги від влади, а взятися за справувласноруч. Місцеві мешканці об’єдналися з вірянами Патріаршого собору й пішлина штурм високих кабінетів.

Спочатку на вимоги простих людей ніхто незвертав уваги. Та завдяки довгим місяцям наполегливої праці активістам врешті вдалосядомогтися створення спеціального комітету для врегулювання ситуації. Справа зрушилаз мертвої точки, але успіхом це назвати було важко.

Тоді до розгляду проблеми залучили народнихдепутатів: Наталю Новак, Євгена Рибчинського, Віктора Чумака, Борислава Березу.Це дало розголос у ЗМІ, але на результат не вплинуло: парламентарі простоскористалися зайвою нагодою для самопіару.

Щоб спонукати представників влади до конкретнихдій, активісти вдалися до більш рішучих методів. 25 липня на МикільськійСлобідці відбулася акція проти забудови лівого берега Києва. Мітингувальникиперекрили Броварський проспект, а громадська організація «Єдина Сила» висунулаВіталію Кличку й депутатському корпусу Київської міської ради такі вимоги:

• терміново припинити будівництвона Микільській Слобідці;

• дати публічну оцінку діям депутатавід УДАРу Максима Микитася, першого заступника мера Ігоря Ніконова та йогобізнес-партнера Вадима Столара, які брали безпосередню участь у лобіюваннінезаконної забудови;

•  не словом, а ділом покласти край епосі царюваннякоманди Леоніда Черновецького в столиці, припинивши лобіювати інтересиолігархів-забудовників;

• надалі сконцентруватися на стратегічномурозвитку Києва, постійно дослухаючись до думки міської громади.

Завдяки цьому людей нарешті почули. 28 липнякияни зустрілися з мером столиці Віталієм Кличком, який пообіцяв, що недозволить незаконного будівництва на Микільскій Слобідці.

Та на цьому громада не зупинилася. Наступнийкрок – презентація власного плану облаштування спірної території. Це має бутине просто рекламний проект міського голови, а реальна схема дій, що зокремавизначить і подальшу долю вже зведених будівель.

 Робота в окресленомунапрямі вже почалася. Наступного місяця громада має зустрітися з ВіталіємКличком для обговорення перспектив втілення наявних пропозицій. Окрім того, меруже зараз обіцяє, що на Микільській Слобідці буде створено парк, дитячий садокі дитячу спортивну школу.

Звісно, говорити про щасливий кінець зарано.Будівництво ще не скасовано, а лише призупинено.Про перемогу йтиметься лише тоді, коли незаконність забудови визнає суд.

До того ж, досі невирішеними залишаються багатопитань. Наприклад, що робити людям, котрі роками збирали кошти на нове житло, атепер стали заручниками нечесних забудовників? Очевидно, що ТОВ «Майк» повинновиплатити їм відповідні компенсації.

Та для цього потрібне рішення суду. А його покищо немає.

Наразі маємо наступне:

-        мер наклав на будівництво вето;

-         що буде далі – незрозуміло: або Віталій Кличко«домовиться» із забудовником особисто, або питання якимось дивом буде винесенона розгляд суду, або ж громада буде змушена домагатися справедливості власноруч.

Навряд чи мер ризикне робити якісь конкретнікроки до місцевих виборів 25 жовтня: адже, з одного боку, на кону підтримка громади(майбутніх виборців), а з іншого – інтереси забудовників, що є його колегами нелише по міській раді, а й по партії.

Поки що з упевненістю можна сказати лише одне:щоб захистити себе й своє місто, ми маємо весь час тримати руку на пульсі. Усеще попереду!