Не хочеться узагальнювати, алебільшість нинішніх лідерів електоральнихсимпатій щедрими спонсорами українськоговійська, чесно кажучи, не назвеш.
І ця проблема вдаваною люстрацієюта виборами не вирішиться. А повернутисядо неї все ж доведеться. Держава не маєкоштів для створення сучасної військовоїінфраструктури, а громадянське суспільство(попри ініціативи з постачання військовихзброєю, речами та харчами) власнимисилами з цим завданням впоратися неможе.
Залишається лише проштовхуватиідею використання політичної рекламияк форми державного спонсорства, боінакше встановленням «справедливості»в Україні займатимемося вже не ми, авуличні радикали з зовсім іншимипоглядами на механізми перерозподілуолігархічних грошей.