Зміст Паризьких домовленостей у термінології сторін

Щоб кращезрозуміти логіку у рішеннях Нормандської четвірки, зокрема під час Паризькоїзустрічі 2 жовтня цього року, слід подивитись на класифікацію конфлікту наСході України сторонами цього переговорного формату та їхню термінологію.

Розпочнемо з України. Керівництво нашої державичітко назвало ситуацію на сході держави «агресією Російської Федерації», «окупацієючастини української території», яку здійснили «терористи», «бандити», «сепаратистами»разом та за підтримки російських військ. Водночас, ми проводимоАнтитерористичну операцію. Тобто, таке формулювання наших дій на Сході Українипередбачає, що певна територія була захоплена «терористами-сепаратистами» завказівкою і безпосередньою участю Росією, яка підтримує тероризм. Все крутитьсядовкола слова «тероризм». Світова практика протидії тероризму, як правило, непередбачає переговорів з терористами. Уникнути прямих контактів зтерористичними «ДНР» і «ЛНР», на чому продовжує наполягати Росія, Україні дозволяютьдва переговорних формати: Нормандський формат на найвищому рівні та на рівніміністрів закордонних справ; Мінський формат – на рівні спеціальнихпредставників ОБСЄ, України і Росії (представники «ДНР» і «ЛНР» офіційно лишеприсутні на зустрічах).

Якщоподивимось на Мінські угоди (Мінськ-2) і Паризькі домовленості, то станезрозумілим, що вони не в повній мірі відповідають класифікації подій на Донбасіукраїнською стороною. Так, визначення «озброєні формування окремих районівДонецької і Луганської областей України» (пункт 2 Мінських домовленостей) невказують на визначений в Україні на законодавчому рівні терористичний характерїхньої діяльності, а класифікація терористів як «представників окремих районівДонецької і Луганської областей» взагалі робить ватажків терористів якимисьпредставниками місцевого населення. А от пункт 10 вже чітко вказує на наявність«незаконних груп» та «іноземних воєнних формувань» і «найманців». Тобто з точкизору класифікації Україною ситуації на сході держави, Мінські домовленостінасичені протиріччями. За нашою логікою, терористи мають скласти зброю, або жбути роззброєними силовим шляхом, але останнє не передбачене Мінськимидомовленостями, а складати зброю вони не збираються.

Теперподивимось на погляд Москви. Росіявважає «ДНР» і «ЛНР» сформованими «республіками», хоча й не визнала їх офіційнота прибрала ці назви з інформаційних потоків. Ватажків терористів у Москві називаютьне інакше як «представниками частини населення України», а події в Україні – «громадянськоювійною», до якої, за словами Пєскова, «Росія жодного відношення не має».Відповідно, мінське визначення - «представники окремих районів Донецької іЛуганської областей», іде в ракурсі російської позиції. Цій же позиціївідповідають і Паризькі домовленості щодо проведення виборів на Сході Українита відведення легкого озброєння сторонами конфлікту. За логікою Москви, Київмає сісти за стіл переговорів з «представниками Донецька і Луганська», на щоПутін чітко вказав під час свого інтерв’ю для телеканалів CBSі PBS.

Термінологія,яка використовується Францією іНімеччиною, є по-європейськи обережною, водночас частково відповідає термінологіїКремля. Під час спільної прес-конференції 2 жовтня лідери цих країн не використовуваливизначень «терористи», але їхніх лідерів називають «представниками Донецька і Луганська»,а окуповані території – «окремими районами», як і визначено у Мінськихдомовленостях. Участь Росії взагалі не згадувалась, хоча її безпосередня участьмістилась у контексті. Отже, з точки зору Парижа і Берліна, на Сході Українивідбувся заколот сепаратистів, які прагнули відокремлення від України, а їхнідії підтримуються Росією.

Таким чином, виходячиз цієї зору, на відміну від української, повернення територій Донбасу підюрисдикцію України має здійснюватися шляхом роззброєння незаконних збройнихформувань та проведення місцевих виборів з наданням цим районам особливогостатусу у тісному контакті із «представниками Донецька і Луганська». При цьому,іноземні війська і найманці, яких з точки зору Росії там немає, повиннізалишити ці території.  

До речі, РадаФедерацій дала дозвіл на використання контингенту збройних сил «за межами РосійськоїФедерації на основі загальновизнаних принципів і норм міжнародного права», і церішення не обмежується Сирією (http://kremlin.ru/events/president/news/50399).Тобто, законодавчо закріплено використання російських військових будь-де, вбудь-якій країні. Тепер Кремль, посилаючись на законодавчо закріпленутермінологію, навіть може визнати присутність російських військ на СходіУкраїни, які «зайшли туди після рішення Ради Федерацій» і «виключно увідповідності до норм міжнародного права» на запит «легітимного керівництва»,особливо, якщо воно буде обране у відповідності до Мінських домовленостей підприцілами автоматів терористів, російських військ і найманців.

Такий варіантне слід відкидати, адже за логікою Кремля вибори на Донбасі, оголошені одним ізосновних досягнень Паризької зустрічі, мають відбутися до виведення іноземнихвійськ і найманців, а Париж і Берлін цю логіку не спростував. Водночас, незрозуміло, хто і як ці вибори проводитиме. Можливо ця роль відводитиметься ОБСЄчи БДІПЛ? Проте, про це нічого не сказано учасниками Нормандської групи, та йтаких повноважень вони не мають, щоб вказувати міжнародним організаціям, що іяк їм робити. ОБСЄ ж може взяти на себе лише функції сприяння у підготовцімісцевих виборів та моніторингу їх проведення. Але сприяння кому? Хтоформуватиме склад виборчих дільниць? Як забезпечуватиметься дія українськогозаконодавства, яке Кремль хоче переписати під свою диктовку? Чи можуть вбивцібалотуватись на вибори та отримати імунітет кандидатів?

ПісляПаризької зустрічі кількість невирішених питань і непорозумінь не зменшилась.Її учасники й надалі по-своєму трактують і ситуацію на Сході України іположення Мінських угод, сподіваючись, що ці розбіжності вдасться врегулювати врамках Тристоронньої контактної групи. Дуже вже Париж і Берлін не хочутьвизнати провал Мінських домовленостей, що фактично сталося одразу після їхпідписання, коли російські війська штурмували Дебальцеве. З того часу відбулосьбагато змін як в ситуації на Донбасі, так і у відносинах з Росією, враховуючиїї участь у подіях на Близькому Сході. Нормандський формат стає все більшесхожим на гасіння пожежі по периметру відрами з водою, а не локалізацію джерелазаймання.