Що змусить економіку України зростати
У 2017 світова економіка росла найшвидшими темпами з 2011 року. Але в 2018 році її розвиток сповільнився.
Яким чином це може позначитися на Україні: ми будемо нарощувати свою частку в глобальному господарстві, або не зможемо вийти на цільові темпи приросту ВВП, слідуючи за глобальною економікою?
Нещодавно британське видання The Economist випустило матеріал, в якому йдеться про падіння темпів розвитку світової економіки.
Згідно з даними Організації Об'єднаних Націй, у 2017 році темп зростання економік розвинених країн становив 2,2%. Стосовно світу, який розвивається, то в середньому економіки країн з групи росли на 4,3% на рік. Перехідні економіки показали +2,2%. Для порівняння, в 2017 році реальний ВВП України зріс, за різними оцінками, на 2,1-2,5%.
Варто відзначити, що всередині групи країн, які розвиваються, все також неоднорідно. Держави Латинської Америки показали зростання на рівні 1%, хоча ще в 2016 році їх економіки просіли на -1,3%, а в 2015 – на -0,6%. У свою чергу, Африка зростала на 3%. Зате регіон Східна і Південна Азія, головними гравцями якого виділяють Китай та Індію, виріс на 6%.
Прогноз на 2018 рік включає падіння темпів зростання розвинених економік до 2%, а також прискорення всередині групи країн, що розвиваються – до 4,6%. Тренд розтягнеться і на 2019 рік – розвинені держави будуть рости повільніше, а країни, що розвиваються і перехідні економіки – швидше.
Що це означає для України? Почнемо з того, що, незважаючи на спроби урядів США і Японії, поки лише у перших вийшло підняти інфляцію до прийнятних 2%, щоб мотивувати інвесторів вкладати гроші вдома. Та не факт, що регулятор зупиниться на цьому, адже головна мета – це саме активізація бізнес середовища. У ФРС цілеспрямовано піднімають базову ставку – явний стимул до того, аби одні американські компанії тримали капітали всередині країни, а інші фірми ними користувалися. Проте поки інвестори так чи інакше будуть шукати нові ринки, куди їм вкладати кошти.
Здавалося б, чим не Ельдорадо для України. Однак сьогодні ми навряд зможемо бути пріоритетом для іноземних капіталістів, бо Україна росте надто повільно. З точки зору інвесторів, наша країна знаходиться в групі перехідних економік, але конкурує з державами, що розвиваються. Найчастіше компанії, плануючи розміщувати підприємства в тому чи іншому регіоні, орієнтуються, в тому числі, на внутрішній ринок. Це означає, що навіть за інших рівних, вони все одно будуть дивитися на ті країни, економіка яких зростає стрімкіше.
Зовні це схоже на замкнене коло – зростаємо повільно, тому що немає інвестицій. Немає інвестицій, а тому зростаємо повільно. Але насправді не все так однозначно. На поточний момент на руках у населення України лежать, як мінімум, $40 млрд. За іншими оцінками – це близько $70 млрд. Ще $100-120 мільярдів були виведені з нашої країни тільки за останні 10-15 років. Якщо хоча б 20% цих коштів змусити працювати, можна досягти зростання ВВП на рівні 4,5-5% річних. У такому випадку ми вже зможемо конкурувати за інвестиції з економіками, що розвиваються. З одного боку, таке зростання на внутрішніх ресурсах буде явною ознакою успіху реформ, на що точно звернуть увагу інвестори. Також воно покаже потенціал розвитку економіки. Далі в рівняння можна брати наші сильні сторони. На перших порах – це відносно недорога і освічена робоча сила, логістичний компонент, географічна близькість і доступ до внутрішнього ринку Європейського союзу.
Але розморожувати нашу економіку потрібно дуже швидко – протягом наступного року, максимум – до початку 2020. Поки темпи зростання економіки США будуть послаблюватися, ФРС і далі підвищуватиме базову ставку. Цей крок не переманить капітали з країн, що розвиваються, зате буде сприяти інвестиціям в США з інших розвинених держав, особливо Японії та Європейського Союзу. Значить, виросте потреба в доларах. Простий закон попиту і пропозиції дає нам уявлення про те, що станеться далі. Світ вступить в епоху так званого "сильного долара". Курс американської національної валюти буде зростати по відношенню до японської ієни, євро і, звичайно, гривні.
Якраз тут ми можемо зустрілися із дуже серйозною проблемою. До кінця 2018 року Україна повинна витратити на виплати за боргами та на їх обслуговування 325,5 млрд грн. У 2019 році це ще 317,47 млрд грн, а у 2020 році – 266,07 млрд грн. Велика частина сум деномінована саме в доларах. Це означає, що якщо долар і, справді, буде посилюватися, до чого сьогодні вже є передумови, для України зросте вартість обслуговування боргу.
Потім у нас буде вибір – затягувати гайки і пускати чималі ресурси на погашення кредитів замість інвестицій у зростання, або шукати нові позики, все ближче і ближче підходячи до показників зовнішнього боргу, які перевалюватимуть за 100% ВВП. У кінцевому підсумку обидва варіанти мають один результат – збільшення вартості обслуговування зобов'язань. Відрізняється лише перспектива – це станеться або відразу, або через певний проміжок часу.
Щоб цього не допустити або, принаймні зменшити можливі негативні наслідки, одне із найголовніших завдань України на найближчий період – створити ринок капіталу. Протягом останніх років у країні проходить чистка банківської системи. Це позитивне явище, однак саме собою вона не вирішить нашу проблему. Далі сильні банки повинні отримати доступ до внутрішнього фондового ринку, на якому б торгувалися як українські, так і іноземні фінансові інструменти. Прийнятний рівень інфляції – 8% з трендом до зниження до 4-5% річних через пару років. В таких умовах фінансовий сектор нашої країни зможе залучати капітали.
Але взяти гроші – це лише половина справи. Далі потрібно мотивувати людей отримувати кредити і вкладати їх у розвиток бізнесу. Сьогодні один з головних чинників, який перешкоджає реалізації підприємницького потенціалу в Україні – це макроекономічна нестабільність. Також не грає на руку малому і середньому бізнесу відсутність віри в судову систему і закони. Вирішення цих двох проблем вже підштовхне людей до того, аби брати кредити та займатися підприємницькою діяльністю.
Сплеск активності малого і середнього бізнесу якраз і стане тим фактором, що дозволить економіці України зростати хоча б на рівні 4,5-5% на рік. Це стане сигналом для інвесторів, які почнуть заходити в Україну. В цьому випадку ми дійсно зможемо вийти на впевнене тривале зростання, яке відбуватиметься, незважаючи на багато глобальних події. У будь-якій іншій ситуації Україна буде флюгером загальносвітової кон'юнктури – і прогнозоване падіння темпів розвитку економік розвинених країн потягне за собою і нас, поставивши хрест на покращенні рівня життя українців ще на 5-10 років.
