Ризик-орієнтований підхід і стійкість сучасної держави
Для розвитку України важливо постійно вдосконалювати прийняття державних рішень і вносити зміни, що підвищуватимуть ефективність політичних інституцій шляхом синхронізації державного управління з засадами ризик-менеджменту. В контексті цього важливо визначити, що головним вектором для роботи всіх гілок влади має бути зростання якості і тривалості життя громадян, щоб зусилля політичного класу, адміністративного апарату і громадянського суспільства були спрямовані на загальну мету, що підвищує стійкість держави в короткостроковій і довгостроковій перспективі.
Відзначу, що поняття «оцінка ризиків» в Україні вже є частиною дискурсу, але не є базисом управлінської культури держави. Хоча для розвитку ризик-орієнтованого підходу в Україні вже є нормативно-правова база, яку треба застосовувати і посилювати.
Цілком природньо, що у 2000-х роках лідерство в тематиці ризиків було за банківським сектором. За два останні десятиліття в академічних роботах і законодавстві України з’явилася відповідна термінологія – «ризики», «управління ризиками», «карта ризиків» і похідні поняття. Так, у 2014 році Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг був прийнятий документ для страхового сектору, відповідно до якого управління ризиками визначений як процес, спрямований на виявлення, визначення, оцінку і регулювання ризиків, а також контроль за дотриманням прийнятних меж ризику. В тому ж році Кабінет Міністрів затвердив Концепцію управління ризиками у сфері виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру.
Графа «ризик» з’явилася в різних документах, в тому числі і відносно стану критичної інфраструктури і відслідковування операційних процесів на державних підприємствах. При цьому у сфері муніципального управління і екологічної політики впровадження ризик-менеджменту практично не відбулося (наприклад, закон про державну екологічну стратегію за 2010 рік передбачав оцінку екологічних ризиків, що не отримало продовження ні в частині реалізації закону, ні в наступному «стратегічному» законі за 2019 рік).
За ініціативою Фонду «Скорочення ризиків» (Швейцарія) в Парламентській асамблеї Ради Європи і за підтримки президента ПАРЄ Мевлюта Чавушоглу у 2011 році була прийнята рекомендація одного з комітетів, згідно з якою розроблена в Україні методологія інтегрованого управління ризиками мала бути презентована нашим європейським партнерам для обміну досвідом. Тоді на високому рівні за участі парламентаріїв і експертної спільноти була підтверджена прикладна значущість тематики.
Наразі Європейська економічна комісія ООН розглядає управління ризиками як зміст всієї регуляторної діяльності, і в рамках роботи з формування політики у сфері стандартизації і співробітництва з питань нормативного регулювання напрацьовує рішення для національних урядів.
Сценарії управління ризиками достатньо варіативні і дають можливість проводити гнучку політику. Метою ж цієї діяльності є своєчасне недопущення втрат, запобігання їх чи мінімізація збитків. Тому важливо не стільки формально впроваджувати існуючі стандарти, а мати цілісне уявлення про те, що відбувається – тобто, який саме ризик і яким чином впливає на інші ризики, і як потрібно формувати політику безпеки для розвитку України і інших країн.
В секторі держменеджменту необхідна постійна аналітична робота з даними, що дозволить ідентифікувати ризики багаторівнево і мультимодально. РНБОУ може задіяти науково-дослідні організації – від Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) до інститутів в структурі Національної академії наук України (НАНУ) для розробки параметрів ризиків країн, регіонів, міст, щоб сформувати матрицю індикаторів для своєчасного відслідковування динаміки змін. Запобігати збільшенню чи співпадіння в один період піку ризиків, що створюють загрозу для національної безпеки – це вже управлінський імператив.
Акцентую, що традиційного методу усних опитувань недостатньо. Для більш об’єктивного розуміння процесів за допомогою алгоритмів штучного інтелекту і відповідного програмного забезпечення можна обробляти масиви даних і постійно моніторити, аналізувати територіальні, галузеві і міжсекторальні ризики. Своєю чергою, інша якість контролю, структурування процесів і робота з даними сформують іншу логіку управління – з прив’язкою до вирішення проблем, а не їх накопичення.
Наприклад, важливо змінити підхід і виявляти нераціональне використання ресурсів не тоді, коли вони вже витрачені (як це відбувається зараз і чим переважно займається Рахункова Палата та Державна аудиторська служба), а оцінювати ризики і робити організаційні висновки завчасно.
Ризик-орієнтований підхід має достатньо інструментального потенціалу, в тому числі для кадрової політики і здорової конкуренції державних службовців і депутатів. Відповідальність органів влади за формулу «зростання якості і тривалості життя шляхом скорочення ризиків» буде сприяти стійкості держави і приведе до багатьох корисних змін в житті суспільства: створення перспектив для молодого покоління і формування належних умов для людей старшого віку (етична і соціальна складова); зміна моделей розвитку, замість сировинної – високотехнологічна, енергетично самодостатня і екологічна безпечна Україна.
